У Русаві Ямпільської громади відбулася тепла й зворушлива зустріч із земляком – Юрієм Миколайовичем Дмитрієвим, який повернувся додому після двох років російського полону та тривалої реабілітації. Про подію повідомили на сторінці Ямпільської районної газети «Ямпільські вісті».
Юрій Дмитрієв народився у Русаві, навчався в місцевій школі та Вінницькому ПТУ №7, де здобув фах різьбяра по дереву. Працював у Ямполі, пізніше переїхав до Києва, займався підприємництвом. У січні 2023 року був мобілізований до Збройних Сил України та пройшов підготовку в Німеччині. Влітку того ж року, виконуючи завдання в районі Ізюма, потрапив у полон. Повернувся в Україну під час обміну 24 червня 2025 року, однак пережите суттєво вплинуло на здоров’я – військовий отримав інвалідність по зору ІІ групи.
День повернення став особливим для всієї громади, а найбільше – для матері воїна Ольги Павлівни, яка пережила два роки невідомості. У філії Ямпільського міського центру культури та дозвілля зібралися десятки людей, щоб привітати земляка й підтримати родину. Захід відкрили виконанням Державного Гімну України.
Староста Русавського старостинського округу Вілен Жереб привітав Юрія Дмитрієва хлібом-сіллю та пов’язав на плече синьо-жовтий прапор – як знак шани, сили й вистражданої свободи. Він подякував матері захисника за виховання трьох синів та згадав, що нещодавно подяку за службу отримав і брат Юрія – Сергій Миколайович.
Тітка військовослужбовця Людмила Оприсняк подякувала всім, хто підтримував родину, й зачитала поетичний рядок, написаний Юрієм у полоні в Кемерово в лютому 2025 року та присвячений матері.
Під час виступу Юрій Дмитрієв подякував землякам за молитви та небайдужість. Його слова звучали особливо щиро:
«Я вдячний, що пам’ятаєте. Мене тримали віра й молитви – мої, мами, усіх, хто чекав. Це врятувало. Там усі мріють лише про одне – побачити рідних. Багато наших хлопців ще залишаються у неволі. Молюся за кожного і зберігаю в пам’яті все, аби свідчити».
Громада вшанувала хвилиною мовчання загиблих земляків і поклала квіти до їхніх портретів. Музичні номери, виконані дуетом Анатолія Віта та Андрія Войнаровського, додали атмосфері родинного тепла та вдячності.
Юрія Дмитрієва зустрічали стоячи, з оплесками та сльозами полегшення. Для Русави його повернення стало символом віри в те, що кожен захисник, який нині перебуває у неволі, неодмінно повернеться додому.
