У Качківці Ямпільської громади відкрили банери з портретами трьох земляків, які віддали життя за Україну. На Алеї Слави увічнили пам’ять Юрія Гулька, Дмитра Гончарука та Сергія Маєвського. Під час заходу згадували життєві історії полеглих Захисників, говорили про їхні родини, військовий шлях та ціну, яку вони заплатили за захист України.
Про це повідомляє Ямпільська районна газета “Ямпільські вісті“.
До присутніх звернувся староста Качківського старостинського округу Ігор Поповський. Він розповів, що особисто знав багатьох із 12 загиблих Захисників Качківського округу. За його словами, з кимось із них він працював, з кимось ремонтував техніку чи грав у футбол. За кожним іменем — окрема людська історія, родина, мрії та плани.
«Вони віддали своє життя за нас, щоб ми могли жити, працювати та взагалі існувати», — сказав Ігор Поповський.
Він також звернувся до родин полеглих воїнів зі словами вдячності та наголосив, що Алея Слави має стати місцем, де наступні покоління пам’ятатимуть про тих, хто захищав Україну.
Юрій Гулько: захисник, який мріяв про родину та рідну землю
Юрій Степанович Гулько народився 15 серпня 1971 року в Качківці. Після закінчення школи проходив строкову військову службу у Бердичеві, а згодом здобув професію слюсаря-ремонтника у Вінниці. Багато років працював трактористом у рідному колгоспі. У 1996 році одружився з Аллою. Подружжя виховало двох доньок — Віту та Ірину. Згодом Юрій Степанович став дідусем. 15 листопада 2023 року він став на захист України та служив командиром відділення протитанкових комплексів.
25 травня 2026 року Юрій Гулько помер у селі Матвіївка Запорізької області внаслідок загострення хвороби. Він повернувся додому не так, як мріяв. Пам’ять про нього залишилася з родиною, друзями та земляками.
Дмитро Гончарук: молодий батько, якого рідні називали «мій Орел»
Дмитро Геннадійович Гончарук народився 10 листопада 1993 року в Качківці. З дитинства цікавився автомобілями та мотоциклами, умів їх ремонтувати. Після навчання за професією слюсаря з ремонту автомобілів повернувся у рідне село та працював разом із батьком. 15 червня 2024 року Дмитро одружився з Віталіною. У подружжя народився син, якого батько з любов’ю називав «мій Орел». 30 жовтня 2025 року Дмитра призвали на військову службу. Після прийняття військової присяги він служив слюсарем-механіком з перевезення автомобільним транспортом у Павлограді Дніпропетровської області.
Життя Дмитра обірвалося 13 липня 2026 року під час відпустки, яку він проводив із родиною. Причиною смерті стало загострення хвороби. Після нього залишилися дружина, маленький син, батьки та рідні.
Сергій Маєвський: від військової служби до найгарячіших напрямків війни
Сергій Іванович Маєвський народився 13 лютого 1971 року в Чернівцях. Закінчив військове училище, служив у Тамбові, а згодом був направлений до Чечні, де потрапив у полон і провів там пів року. У 2002 році Сергій одружився з Оксаною. У подружжя народився син Максим. Після початку повномасштабного вторгнення Росії Сергій Маєвський уже на другий день став на захист України. Він воював на найгарячіших напрямках, зокрема брав участь у боях за Соледар, Бахмут та Азовсталь.
27 червня 2024 року Сергій Маєвський загинув під час виконання бойового завдання у селі Варварівка Запорізької області.
Портрети Героїв залишаться на Алеї Слави
Тепер портрети Юрія Гулька, Дмитра Гончарука та Сергія Маєвського встановлені на Алеї Слави у Качківці. Поруч із цими портретами продовжується звичайне життя села — люди проходять повз, ростуть діти, змінюються пори року. Але обличчя трьох земляків нагадуватимуть про ціну свободи та про тих, хто віддав життя за Україну.
Пам’ять про полеглих Захисників залишається частиною історії Качківки та має передаватися наступним поколінням.
SEO-опис: У Качківці Ямпільської громади відкрили портрети трьох полеглих Захисників України — Юрія Гулька, Дмитра Гончарука та Сергія Маєвського. Їхню пам’ять вшанували на Алеї Слави.
Фото з сторінки: Ямпільська районна газета “Ямпільські вісті”