У селі Немерче Вендичанської громади вже 34 роки діє народний хоровий колектив «Немерчани». Його незмінний керівник Володимир Ластавляк згуртував навколо пісні людей різного віку та професій, а під час повномасштабної війни колектив поєднав творчу діяльність із благодійними виступами на підтримку українських військових.
Здавна село Немерче славиться трудолюбивими людьми. Свого часу слава про досягнення місцевих науковців-селекціонерів, тваринників і механізаторів линула далеко за межі Вінниччини. І їм усім у допомогу була пісня, яка надихала, давала наснагу й дарувала добрий настрій. Без участі сільських аматорів сцени не обходилося жодне свято не лише в Немерчах, а й у Мурованих Курилівцях.
Перед тим як розпочати розповідь про хоровий колектив «Немерчани», варто зробити екскурс у вже далекий 1983 рік, коли в будинку культури сусіднього села Плоске почав працювати художнім керівником Володимир Ластавляк. 25-річний випускник Тульчинського училища культури з головою поринув у невичерпний океан народних скарбів рідного краю. Разом із директором будинку культури Людмилою Мельник він стояв біля витоків народження у подільській глибинці першого в тодішньому Мурованокуриловецькому районі фольклорного колективу, якому згодом було присвоєно звання «народного».
Я родом з Немерчів, а оженився в Плоскому на сільській красуні Галі Країло, і ми проживали в цьому селі, – згадує Володимир Ластавляк. – І так сталося в житті, що сімейне горе Людмили Мельник стало поштовхом до початку зіркового сходження майбутнього колективу «Площаночка». У 1986 році в неї померла бабуся, і на похорон прийшли сільські жінки старшого віку. Їхні церковні піснеспіви так захопили Людмилу Іванівну, що через кілька днів у будинку культури відбулася знакова зустріч із співочими землячками. Ми похвалили їхні голоси і запропонували спільно займатися відродженням українських народних пісень і обрядових танців. Недовго думаючи, вони з ентузіазмом погодилися…
За покликом душі й серця, у великій любові до пісні тоді об’єдналися у Плоскому п’ятнадцять трудівниць місцевого господарства і жінок літнього віку. У проміжках між домашніми клопотами та роботою в колгоспі вони знаходили час для репетицій і виступів. Так сформувався творчий колектив, не схожий на інші. Зовсім скоро їх помітили і почали запрошувати на «велику сцену».
До честі учасників колективу «Площаночки», вони й до сьогодні залишаються виразниками українського національного духу і продовжують радувати людей надзвичайно високою майстерністю автентичного співу та обрядових танців. З першого набору хористів у колективі ще виступають 87-річна Марія Лукашівна Кізян та 70-річна Валентина Іванівна Кужель. Внучка учасниці хору, світлої пам’яті Ганни Дивозівни Грицюк, Аліна Іванівна Грабарчук з 1992 року працює художнім керівником колективу.
«Площаночка» стала вдалим початком творчого життя Володимира Ластавляка. Переїхавши в Немерче, він і там об’єднав навколо себе любителів народного гуртового співу, які понад три десятиліття займаються збереженням та популяризацією культурної спадщини рідного краю. Присвоєння колективу звання «народного» стало визнанням багаторічної самовідданої праці на культурній ниві.
«Вогнище культури» в селі Немерче стало місцем роботи династії родини Ластавляків. У 1986 році Володимир прийняв естафету від свого старшого брата Олександра на посаді художнього керівника будинку культури. У 1988 році він створив хоровий колектив, який через чотири роки захистив звання народного. У першому складі співала дружина Володимира Галина, її мама Ганна Лаврентіївна Країло грала на бубенчику із дзвіночками, а батько, світлої пам’яті Микола Онуфрійович, – на гармошці.
Учасниками хору стали люди різного віку, професій і уподобань, яких об’єднує спільна мета — зберігати й розвивати українську національну культуру, її традиції та духовність. Нині у колективі 22 учасники. Частина з них відійшла у вічність, але на зміну приходять нові люди. Найстаршим членом колективу є 83-річний Олександр Ластавляк, а наймолодшими — внучки Володимира і Галини, Каріна та Христина Ластавляки, студентки третього курсу Могилів-Подільського медичного коледжу. За потреби вони приїжджають на репетиції та виступи. Так народна творчість передається з покоління в покоління й утверджує національну ідентичність.
У складі гурту також староста Немерченського старостинського округу Анатолій Олександрович Михайленко. Він зазначає:
Моїм землякам дуже пощастило, що в Немерчах проживають такі талановиті люди, як творча династія Ластавляків – справжні професіонали своєї справи. Вони – гордість і слава села, його візитна картка, адже про народний гурт “Немерчани” знають далеко за межами Вінниччини. Це активні учасники всеукраїнських, обласних та районних культурно-мистецьких заходів. Я співаю у колективі з того часу, як у 2002 році мене обрали головою сільської ради, і на всіх рівнях намагаюся підтримувати творчі починання подружжя Ластавляків…».
У репертуарній скрині колективу – понад 200 творів. Вона наповнена піснями українських композиторів-піснярів, українськими народними піснями в обробці А. Авдієвського, П. Демуцького, Є. Кухарця, А. Затуряна, О. Шпачинського, а також обрядовими й жартівливими піснями.
Під час теперішнього воєнного лихоліття учасники гурту займаються волонтерською роботою задля потреб ЗСУ. Вони провели понад двадцять благодійних виступів перед жителями свого села, а також у Вендичанах, Лучинці, Лучинчику, Кукавці та Серебринці. Зібрані кошти передавали безпосередньо воїнам-землякам для придбання військового спорядження й амуніції, виготовлення іменних дронів-помсти, а також на потреби військового шпиталю.
Висока виконавська майстерність народного хорового колективу «Немерчани» захоплює, зачаровує і бере за душу. Скрізь і завжди його виступи сприймають тепло та щиро. Бажаємо нових творчих звершень, натхнення й гучних оплесків на кожній сцені.
автор – Віктор Зеленюк
світлини надані автором