“Авгієві стайні” – у грецькій міфології Авгієві стайні – великі стайні Авгія, царя Еліди, які протягом багатьох років не прибиралися. Очищені вони були в один день Гераклом: він направив через стайні річку Алфей, води якої і забрали всі нечистоти. Міф цей вперше повідомлено давньогрецьким істориком Діодор Сіцілійський. Виник звідси вираз “авгієві стайні” – про вкрай занедбане приміщення, а також (перен.) про справи, що знаходяться в крайньому безладді.
“Авіньонський полон” – період (1309 — 1377 рр.), коли папська резиденція містилася в церковних маєтках Авіньйону, а самі папи перебували у залежності від французьких королів.
“Азовське сидіння” – героїчна оборона донськими і запорозькими козаками фортеці Азова протягом 1637— 1642 рр. У квітні 1637 р. донські козаки, довідавшись про наміри Порти витіснити їх з Дону, вирішили випередити противника і відвоювати фортецю Азов,захоплену турками ще в 1471р. До них приєдналися запорозькі козаки. 18 червня 1637 р. об’єднаними силами вони здобули фортецю і протягом п’яти років “сиділи” в ній, успішно відбиваючи напади турецьких військ. Особливо тяжку облогу їм довелося витримати протягом кількох місяців 1641р. Неодноразові звернення до російського уряду ввести війська до Азова не дали наслідків. Відчуваючи, що сили нерівні, козаки навесні 1642 р. залишили фортецю.
Альфа й омега – Альфа — перша, а омега — остання букви грецького алфавіту. Тому значення цього вислову означає: початок і кінець; сутність, основа, найголовніше. В Об’явленні святого Івана Богослова, 22:13, читаємо слова Ісуса Христа: “Я є альфа й омега, початок і кінець”.
“Ахіллесова п’ята” – у грецькій міфології Ахіллес (Ахілл) – один з найбільш сильних і хоробрих героїв; він оспіваний в “Іліаді” Гомера. Післягомерівський міф, переданий римським письменником Гігін, повідомляє, що мати Ахілла – богиня Фетіда, бажаючи зробити сина безсмертним, занурила його в священні води річки Стікс; лише п’ята, за яку Фетіда його тримала, не торкнулася води і залишилася вразливою. У цю п’яту Ахілл і був смертельно поранений стрілою Паріса. Звідси виник вираз “ахіллесова п’ята” вживається в значенні: слабке, вразливе місце.
“Біч божий” – так називали європейці V ст. ватажка гунів Аттілу, який захопив низку країн Європи в кровопролитних і жорстоких набігах. Ввійшли в історію слова Аттіли, який вихвалявся своєю жорстокістю: “Трава не росте там, де ступав мій кінь”. Цей вираз часто використовують, коли говорять про стихійне лихо, катаклізм.
“Блискуча Порта” – одна з назв Туреччини, що була поширена в ХУ-ХУІІІ ст. (поряд із назвами Висока Порта, Османська імперія). Широко вживається в історичній та художній літературі про козацтво.
“Бостонське чаювання”– події восени 1773 р. в порту Америки Бостоні, коли ящики з чаєм, що належали Ост-Індській компанії, викинули в море. Англійській уряд у відповідь закрив Бостонський порт для торгівлі. Ці події послужили приводом до початку війни за незалежність 1775 — 1783 рр.
“Варфоломіївська ніч”– масове побиття гугенотів у Парижі і ніч проти 24 серпня 1572 р. (напередодні дня св. Варфоломія), вчинене католиками. Цей вираз часто використовують, коли говорять про жорстоку, нещадну розправу з супротивником.
“Васал мого васала — мій васал” – правило, яке характеризувало відносини між королем і баронами в середньовічній в Англії. Після норманського завоювання Англії, володіння англійських баронів були розкидані в різних районах країни, що заважало виникненню незалежних князівств, всі рицарі мали служити в королівському війську. У результаті влада короля в Англії виявилася міцнішою, ніж в інших країнах Західної Європи.
“Вбивай всіх, бо Господь дізнається своїх!” – в 1209 р. папа римський оголошує Хрестовий похід проти єретиків Південної Франції і звертається по допомогу до французького короля Людовика IХ Святого. Папа надає рицарям захопленні землі у власність, тому це був похід не стільки заради віри, скільки заради наживи. В містечку Безьє рицарі знищили 20 тисяч селян. Там, під час бійні один з воїнів звернувся до папського легата абата Арнольду з Сіто: “Як розпізнати де католик, а де єретик?”. На що отримує справді християнську відповідь: “Вбивай всіх, бо Господь дізнається своїх!”.
“Взяти молот у руки і вдарити по старому світові” – такими словами Томас Мюнцер закликав здійснити переворот і встановити владу народу. Він казав, що священики збивають з глузду простих людей, а “безбожні тирани” — князі та пани —розорюють і грабують їх, лицемірно твердячи при цьому: “Не вкради!”. Дворян не турбує становище народу, вони діють проти віри і самі вчиняють так, що бідна людина стає їхнім ворогом. Тому Мюнцер закликав встановити Царство Боже, де пануватиме справедливість, а влада належатиме самому народу.
“Вівці пожирають людей” – зростання попиту на вовну призвело до структурних змін у сільському господарстві Англії у XVI ст.: вівчарство посіло головне місце і багато дворян-землевласників почали перетворювати землі своїх маєтків на пасовища для овець, а селян почали зганяти з їхніх наділів.
“Війна годує війну” – таке було правило полководця часів Тридцятирічної війни Валлейштейна, який у своїх володіннях налагодив випуск зброї, в тому числі й гармат, армійського спорядження, затрати швидко компенсував за рахунок величезної воєнної здобичі, а його армія утримувалась за рахунок завойованих територій.
“Володимир землю зорав, Ярослав засіяв” – цим образним висловом літописець підкреслив наступність державних заходів Ярослава Мудрого щодо політики його батька — князя Володимира Святого. Стосувалися вони передусім справи поширення християнства, проте цілком справедливими є й до інших напрямків політичної діяльності. Ярослав Мудрий докладав багато зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Руської держави.
“Ганнібал біля воріт” – 211 р. до н.е. Полководець Карфагену Ганнібал привів військо під стіни Риму, але взяти місто не зміг. Римляни з жахом згадували про цю подію кілька століть. Означає смертельну небезпеку для людини чи країни. Загрози чи складні виклики, в яких присутня небезпека.
“Дамоклів меч” – вираз виник з давньогрецького переказу, який розповів Цицерон. Дамокл, один з наближених Сіракузького тирана Діонісія Старшого, став заздрісно говорити про нього як про найщасливішого з людей. Діонісій, щоб провчити заздрісника, посадив його на своє місце. Під час бенкету Дамокл побачив, що над його головою висить на кінському волосі гострий меч. Діонісій пояснив, що це символ тих небезпек, яким він, як володар, постійно піддається, не дивлячись на щасливе життя. Звідси вираз “дамоклів меч” отримав значення загрозливої небезпеки.
“Данські гроші” – старовинний податок в середньовічній Англії. Вперше був зібраний з усієї країни в 991 р. в якості викупу скандинавам (які були відомі в Англії головним чином під ім’ям данців), нападником на Англію. З початку ХІ ст. “Данські гроші” набули характеру податку, збереженого і після припинення набігів скандинавів.
“Дари данайців” – 1. Легендарний дерев’яний кінь, подарований троянцям греками (данайцями), що воювали з ними; схований всередині цього коня загін воїнів відкрив ворота міста своїм військам, і Трою було взято і зруйновано. 2. Переносно – дар, зроблений із підступним наміром.
“Дволикий Янус” – у римській міфології Янус – бог часу, а також всякого початку і кінця, входів і виходів (janua – двері) – зображувався з двома особами, зверненими в протилежні сторони: молодим – вперед, у майбутнє, старим – назад, у минуле. Виник звідси вираз “дволикий Янус” або просто “Янус”, так називають лицемірів, лукавих людей.
“Держава — це я” – слова Французького короля Людовика XIV, за якого королівська влада досягла найбільшої могутності і розквіту абсолютизму.
“Доба великого прориву” – події і процеси всесвітньої історії, відбуваються в Європі наприкінці XV-XVII ст. Багато істориків називають її “часом великого прориву”. Саме в цей період були закладені основи капіталістичного способу виробництва, значно зріс рівень продуктивних сил, змінилися форми організації виробництва, завдяки впровадженню технічних нововведень підвищилася продуктивність праці і прискорилися темпи економічного розвитку. Цей період став також переломним у відносинах Європи з іншими цивілізаціями. Якщо до цього Захід був відносно замкнутим регіоном, то що відбулися в XV-XVII ст. Великі географічні відкриття розсунули межі західного світу, розширили кругозір європейців. Розвиток торговельних зв’язків поглибило процес формування національних ринків, загальноєвропейського і світового. В XVI-XVII ст. Європа стала родиною перших буржуазних революцій. XVI-XVII ст. ознаменовані першою науковою революцією, яка заклала основи сучасного знання в галузі природничих і точних наук, сфері гуманітарної і політичної думки, філософських поглядів. У період Реформації XVI ст. зіштовхнулися не тільки в смертельній битві релігійні погляди, але й зародилася система цивільних прав і свобод і поняття свободи совісті. Втягування різних країн і континентів в світовий ринок сприяло руйнуванню феодальних форм виробництва, висунуло перед феодальними державами нові завдання й проблеми, що призвело до зміни форм державного устрою – у цей період починалася епоха абсолютних монархій.
“Європейське диво” – внаслідок Великих географічних відкриттів і колоніальних завоювань європейців і Європу хлинув потік золота і срібла, що значно прискорило розвиток міст, торгівлі і підприємництва. Європейська цивілізація протягом одного століття (з XV ст.) пішла далеко вперед. Європейці розпочали швидкий перехід від дрібного (ремісничого) виробництва до великого (мануфактурного). Цей бурхливий розвиток назвали “європейським дивом”.
“Жереб кинуто” – слова, які нібито промовив Юлій Цезар 49 р. до н.е., під час переправи зі своєю армією через річку Рубікон (північна Італія). Переправа через цю ріку була рівнозначною початку громадянської війни проти Римського сенату. Означає, що остаточне рішення прийнято, вирішальний крок у якій-небудь справі, в якомусь заході.
“Живий товар” – так називали африканських невільників, яких работорговці везли в Америку і там продавали в рабство. Епоха работоргівлі тривала 400 років, з середини XV до середини XIX ст. Вважають, що всього із Африки до Америки було вивезено 15 млн рабів. Результатом работоргівлі була загибель при перевезенні до Америки 50 — 60 млн африканців.
“Загадковий, як Сфінкс” – у грецькій міфології Сфінкс – крилата напівжінка, напівливиця, мешкала на скелі біля Фів. Задавала кожному подорожньому що наближається одну і ту ж загадку (“хто вранці ходить на чотирьох ногах, опівдні на двох, увечері на трьох”). Тих хто не зміг знайти відповідь чудовисько пожирало. Тільки Едіп розгадав загадку Сфінкса, відповівши, що це людина – в дитинстві, зрілості і старості; після цього Сфінкс кинулася зі скелі. Сфінкс уявляє собою втілення таємниці. “Загадковий, як Сфінкс” – кажуть про людину, слова і вчинки якого незрозумілі оточуючим.
“Зліша від зла честь татарська” – після Ярославської битви 1245 р., хан Мауці надіслав до Данила посла з вимогою: “Дай Галич!”. Данило, подумавши, відповів: “Не дам півотчини своєї, але поїду до Батия сам”. Він був змушений поїхати до ханського двору в Сарай і визнати залежність від Золотої Орди. Хоча його прийняли там досить милостиво, але перенесені приниження змусили згодом літописця завершити розповідь про цю подорож словами: “Зліше зла честь татарська”.
“І все ж таки вона обертається!” – легенда, яка свідчить про те, що коли інквізиція примусила Галілео Галілея відмовитися від своїх поглядів, зробивши це, він додав ці слова.
“Йду на ви” – тобто, іду на вас війною. Київський князь Святослав попереджав своїх ворогів про те, що буде битися з ними. Святослав воював протягом усього свого правління. За своє коротке життя він здійснив багато вдалих походів, які охопили величезну територію.
“Індекс заборонених книг” – офіційний перелік книг, читання яких католицька церква забороняла віруючим під загрозою відлучення, що видавався Ватиканом. Вперше був виданий по вказівці папи Павла IV в 1559 р. Перевидавався більше 40 разів (останнє видання 1948), систематично при цьому поповнюючись. У “І. з. к.” були внесені багато кращих творів людської думки (вигадування Дж. Бруно, Т. Гоббса, Вольтера і ін.). У руках католицької церкви “І. з. к.” був одним із засобів боротьби з наукою, з прогресивними і революційними переконаннями.
“І ти Брут?” – у 44 р. до н. е. Юлія Цезаря вбили змовники-сенатори, що сподівалися відновити республіку. Серед керівників цього заколоту був сенатор Марк Брут (як стверджували, був незаконним сином Цезаря), який, згідно з переказами, першим наніс Цезарю удар кинджалом в живіт, на що той, озирнувшися, вигукнув: “І ти, Брут?”, перестав чинити опір і впав мертвим до підніжжя статуї Помпея. З того часу ім’я Брута на довгий час стало символом зради.
“Канути в Лету” – у грецькій міфології Лета – річка забуття в підземному царстві. Душі померлих, покуштувавши води з Лети, забували про своє земне життя. “Канути в Лету” – бути забутим, безслідно зникнути.
“Книга Страшного суду” – поземельний перепис Англії, здійснений 1086 за наказом короля Вільгельма І Завойовника. Назва пояснюється тим, що під час перепису від жителів під страхом покарання вимагали, як на Страшному суді, казати тільки правду. Книга складена представниками влади на підставі опиту жителів під присягою. Це був перший поземельний перепис часів Середньовіччя, який включав відомості про осіб, що проживали на конкретних ділянках землі і володіли ними, про вартість землі тощо.
“Кожен хай держить отчину свою…” – слова Володимира Мономаха, вимовлені ним на Любецькому з’їзді князів 1097 р., було схвалено принцип князівської отчини — тобто володіння, що належали батькам. Отчинні землі закріплювалися за певними гілками князівського роду й могли передаватися у спадок дітям та онукам. Так, Київ було визнано отчиною нащадків Ізяслава в особі київського князя Святополка Ізяславича, Чернігів належав Святославичам, а Переяслав — Володимирові Всеволодовичу (Мономаху).
“Колесо Фортуни” – Фортуна – у римській міфології богиня сліпого випадку, щастя і нещастя. Вона зображувалася з пов’язкою на очах, що стоїть на кулі або колесі і тримає в одній руці кермо, а в іншій – ріг достатку. Кермо вказувало на те, що фортуна управляє долею людини, ріг достатку – на добробут, достаток, яке вона може подарувати, а куля або колесо підкреслювали її постійну мінливість. Ім’я її і вираз “колесо Фортуни” вживається в значенні: випадок, сліпе щастя.
“Константинів дар” – підроблена грамота, складена у серед. VIII ст. при дворі папи римського для обґрунтування домагань папства на світську владу. Згідно з грамотою, римський імператор Константин І нібито надав папі Сільвестру І верховну владу над західною частиною Римської імперії, в т. ч. над Італією..
“Майстерня світу” – так називали Англію, яка внаслідок промислового перевороту своїми дешевими фабричними товарами торгувала з багатьма країнами світу.
“Мета виправдовує засоби” – сформували її Н. Макіавеллі та І. Лойола. Згідно з цим гаслом не існує “негідних” і “святих” засобів. Для досягнення мети можна не брати до уваги їх моральний характер, оскільки вони освячені ціллю.
“Між Сциллою та Харибдою” – Сцилла і Харибда – два чудовиська, що жили по обидва боки вузької протоки і губили пропливаючих між ними мореплавців. Звідси вираз “між Сциллою і Харибдою” вживається в значенні: виявитися між двома небезпеками, між двох вогнів.
“Міське повітря робить вільним” – за існуючим у середньовічній Європі звичаєм кріпак, що прожив у місті один рік і один день, одержував особисту волю.
“Муки Тантала” – у грецькій міфології Тантал – син Зевса і фригійської цариці Плуто. Лідійський або фрігійський цар, хитра і жадібна людина. Будучи напівбогом, брав участь у бенкетах богів, при цьому він викрадав з їх трапез нектар і амброзію і роздавав своїм земним родичам, розголошував таємниці богів. Одного разу, бажаючи випробувати їх всевідання, Тантал подав їм під час трапези м’ясо свого сина Пелопса. Боги воскресили юнака, а Тантала прирекли на вічні муки в Аїді (“танталові муки”): стоячи по горло у воді і бачачи як з дерева спускаються плоди, Тантал не міг вгамувати спрагу і голод, так як вода йшла з-під його губ, а гілка з плодами відсторонялася. Звідси і виник вираз “муки Тантала” – муки, викликані близькістю, що здається досяжністю бажання і неможливістю здійснення.
“На цьому я стою і не можу інакше” – коли імператор Карл V зажадав, щоб Лютер відмовився від свого вчення, той зайняв тверду позицію і заявив ці слова.
“Нитка Аріадни” – у грецькій міфології Аріадна – дочка критського царя Міноса і Пасіфаї. Коли на Кріт з Афін разом з юнаками, приреченими на поживу Мінотавра, прибув царевич Тесей, Аріадна закохалася в нього. Мінотавр знаходився в Лабіринті – палаці з такою кількістю переходів, що з нього неможливо було вибратися. Аріадна дала Тесеєві клубок ниток, які той розмотував, входячи в Лабіринт. Убивши Мінотавра, Тесей вибрався з Лабіринту за допомогою розмотаної нитки. В переносному сенсі нитка Аріадни – спосіб, що допомагає розв’язати якесь важке, заплутане питання, вийти з скрутного становища.
“Орлеанська діва” – національна героїня Франції Жанна д’Арк. Селянська дівчина зі сходу Франції, стверджувала, що мала видіння від Бога, у яких їй було доручено врятувати Францію від англійців наприкінці Сторічної війни. Вона очолила французькі війська, і спочатку її діяльність принесла французам чимало успіхів та особисту славу, але потім вона почала зазнавати невдач. Жанна воювала проти англійців на боці майбутнього короля Карла VII; була схоплена бургундцями, союзниками англійців, і 1431р. спалена на вогнищі в Руані “за єресь, відьомство і носіння чоловічого одягу”.
“Ось тобі бабусю, і Юр’їв день” – у 1581 р. московський цар Іван IV заборонив переходи селян від одного господаря до іншого, що означало скасування Юр’євого дня, коли такі переходи дозволялися.
“Платон мені друг, але істина дорожча” – фраза належить Арістотелю, учню Платона, але по ряду принципових питань він розходився з своїм вчителем. Зокрема, він вважав, що платонівська теорія ідей абсолютно недостатня для пояснення емпіричної реальності.
“Праця Пенелопи” – грецькій міфології Пенелопа, дружина Одіссея, чекала повернення чоловіка з Трої протягом двадцяти років, завзято відкидаючи домагання численних залицяльників. Вона пообіцяла обрати собі нового чоловіка після того, як закінчить ткати покривало на труну свого свекра, щоб за звичаєм, коли той помре, підготувати йому гідні похорони. Проте вночі вона розпускала все, що встигала наткати протягом дня. Образ Пенелопи – символ жіночого благородства і подружньої вірності. Алегорично: робота Пенелопи – нескінченна робота.
“Прокрустове ложе” – ложе, на яке велетень-розбійник Прокруст насильно укладав подорожніх: тим, кому ложе було коротко, обрубував ноги; тих, кому було довге, витягав. У переносному сенсі – називають штучне мірило, під яке підганяють факти.
“Прометеїв вогонь” – Прометей у грецькій міфології – титан, в міфах виступає як богоборець і захисник людей. Після перемоги богів над титанами Прометей став на бік людей, викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям. За це за наказом Зевса Прометею списом пробили груди, і він був прикутий до скелі на відрогах Кавказького хребта і приречений на постійні муки: кожен день прилітав орел та з’їдав його печінку, яка за ніч знову відростала. Фігура Прометея символізує людину, що бореться за правду і в ім’я ідеї йде на найстрашніші муки. Вираз “прометеїв вогонь” вживається в значенні: священний вогонь, що горить в душі людини.
“Пси господні” – так іноді називали католицький чернечий орден, заснований у 1215 р. в Тулузі (Франція) іспанським монахом (ченцем) св. Домініком. Традиційним символом домініканського ордену був чорний із білими плямами собака, що тримав у зубах палаючий факел— вогонь істини. Цей образ виник завдяки грі латинських слів: монахів часто називали домініканцями, що означало послідовники Домініка; однак, їх назву можна перекласти і як “пси Господні”. Основні сфери діяльності домініканців — проповідь Євангелія, вивчення наук, освіта, боротьба з єресями, місіонерська діяльність.
“Ріг достатку” – у грецькій міфології ріг достатку – ріг кози Амалфєї, яка вигодувала своїм молоком Зевса; мав чарівну властивість давати все, що побажає його власник. У переносному сенсі – невичерпне джерело багатства, благ.
“Розрубати гордіїв вузол” – у грецькій міфології Гордій – перший цар Фрігії, епонім однойменного міста в Малій Азії. Гордій був простим хліборобом, і одного разу під час оранки орел сів на ярмо його волів. Це було витлумачено як знамення, що передвіщає Гордієві царську владу. Незабаром фрігійці, залишившись без правителя, звернулися за порадою до оракула, кого обрати царем. Оракул передбачив, що треба обрати першого, кого вони побачать на возі. Цією людиною виявився Гордій. Ставши царем, він збудував місто, що отримало його ім’я, і поставив у цитаделі свою повозку, обплутавши її ярмо складним вузлом. Вважалося, що той, хто розплутає цей вузол, стане правителем всієї Азії. За переказами, Олександр Македонський в 334 р. до н. е. замість розплутування вузла просто розрубав його мечем, звідки й пішло слово “розрубати гордіїв вузол” – прийняти швидке та сміливе рішення.
“Свята простота” – цитату приписують Янові Гусу, нібито він вимовив такі слова, коли побачив, як літня селянка дбайливо підкидає поліна у вогнище, на якому його спалювали.
“Сізіфова праця”– у грецькій міфології коринфський цар Сізіф за свої численні гріхи був покараний богами: в потойбічному царстві мав вкочувати на гору важкий камінь, який, ледь досягаючи вершини, скочувався вниз, і всю роботу доводилося починати спочатку. Вираз вживається в значенні: важка, нескінченна і безглузда робота.
“Смутні часи” – тяжка криза, що охопила Московську державу у 1598 — 1613 рр. Це період боротьби за владу після смерті царя Федора, який не мав нащадків. Робиться спроба обрати нового царя на Земському соборі. Період громадянської війни між силами, що прагнули захопити владу в державі, період втручання у справи Московської держави поляків та шведів, період національно-визвольної війни, створення народного ополчення і визволення країни від інтервентів.
“Така моя воля” – для затвердження нового закону у Франції в період абсолютизму, Людовику XIV досить було написати ці слова. Вислів свідчить про необмежену владу правителя.
“Тарасова ніч” – у 1630 р. українське козацтво разом із запорожцями обрало гетьманом Тараса Федоровича по прізвиську “Трясило”. Зібравши свої війська під Переяславом, гетьман чекав дій поляків. Польський коронний гетьман, стягнув полки зі всієї України і частково з Польщі, повів атаку на козацький стан. Боротьба тривала декілька днів, усі польські атаки були відбиті козаками. У цей час настало велике польське свято “тіла господнього”, яке поляки відзначали в своєму таборі бенкетом і стріляниною. Вночі частина козацької піхоти приховано наблизилася до польського табору і вдосвіта раптово атакувала його, підтримана всім козачим військом. Захоплені зненацька поляки були майже всі перебиті. Ця битва ввійшла до історії під назвою “Тарасова ніч”.
“Тесть Європи” – прозвали історики князя Ярослава Мудрого, який активно заключав династичні шлюби представників королівських родів країн Європи і київського великокнязівського. Сестра Ярослава Мудрого Марія-Доброгніва була дружиною польського короля Казимира І Відновителя. Один син Ярослава був одружений із сестрою цього ж короля, другий — взяв шлюб з візантійською царівною, а інші два — з німецькими княжнами. За іноземних правителів були видані заміж три дочки Ярослава: Анастасія — за угорського короля Андраша, Єлизавета — за норвезького короля Гаральда, а по його смерті — за норвезького короля Свена; Анна — за французького короля Генріха І Капетінга, причому певний час вона була співправительницею свого сина, французького короля Філіппа І. Племінниця Анна-Євпраксія Всеволодівна (Адельгейда) вийшла заміж за саксонського маркграфа Генріха, а по смерті останнього — за германського імператора Генріха IV.
“Тримати дім у порядку” – слова Джефферсона про творців американської Конституції, які винайшли засоби, щоб у державі був порядок, визначили підвалини її політичної, економічної та правової системи.
“Троянський кінь” – подарунок ворогові на його згубу; хитрі, підступні наміри.
“Фінанси — це нерви держави” – слова кардинала Ришельє, сказані ним у його “Політичному заповіті”, вважаючи найпершою умовою процвітання держави достатню кількість грошей.
“Чия влада — того віра” – у 1555 р. протестантські князі та німецький імператор Карл V уклали Аугсбургський релігійний мир, за яким кожен князь міг сам обирати віру у своєму князівстві за принципом “чия влада — того віра”.
“Що з воза впало, те пропало” – в середньовіччі це означало, що, опинившись на землі, вантаж купця ставав здобиччю місцевого володаря. Тому навмисне псування доріг було для феодалів звичайною справою.
“Шлюбна дипломатія” – встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн. Розпочав політику “шлюбної” дипломатії Володимир Великий. Своїх синів Святополка одружив з дочкою польського короля, Ярослава – з дочкою шведського короля.
“Яблуко розбрату” – у грецькій міфології яблуко розбрату – золоте яблуко з написом “найгарнішій”, яке підкинула богиня розбрату Еріда трьом богиням: Гері, Афіні та Афродіті. Смертний юнак Паріс повинен був присудити яблуко гідній (“суд Паріса”). Гера пообіцяла Парісу владу і багатство, Афіна – мудрість і військову славу, а Афродіта – віддати в дружини найкрасивішу жінку. І Паріс визнав найпрекраснішою з богинь Афродіту. Виконуючи свою обіцянку, богиня допомогла Парісу викрасти найкрасивішу зі смертних жінок – Олену. З цього викрадення почалася Троянська війна. Вираз “яблуко розбрату” означає: причина спору, розбрату.
“Ящик Пандори” – у грецькій міфології Пандора – перша жінка, створена богами на кару людям за викрадення Прометеєм вогню. Зевс віддав її заміж титану Епіметею. На весілля Зевс подарував їм ящик, у якому були укладені всі людські пороки, біди, нещастя і хвороби, але заборонив його відкривати. Побачивши у будинку чоловіка цю посудину, цікава Пандора, незважаючи на заборону, відкрила його, і всі лиха, від яких страждає людство, поширилися по землі. Тільки одна Надія залишилася на дні судини, як того і побажав Зевс. В переносному сенсі “ящик Пандори” – джерело усіляких лих.
Джерело: https://surl.li/mufjid