Любов Вержук проживає у Лучинці Мурованокуриловецької селищної громади. Вже багато років вона вирощує у себе різноманітні квіти і виготовляє з них букети та сухі композиції. З початком повномасштабного вторгнення ще й з іншими трудівницями активно плете маскувальні сітки для військових. Її подвір’я перетворилося на справжній квітковий куточок, де кожна рослина має свою історію, а сухоцвіти, які вона вирощує з особливою любов’ю, прикрашають оселі далеко за межами рідного селища.
Про квіткарку розповідає Вікторія Іванишена
Скільки ж там краси — очей не відірвати! Квіти різних барв і форм, доглянуті з такою любов’ю. Хочу щиро похвалити нашу Любу, – йдеться на сторінці Мій рідний край – Лучинець
Любов Вержук вже давно відома регіоні як садівниця, яка вирощує велике різноманіття квітів (айстри, петунії, тайдали, дельфініум). Їх жінка безоплатно передає для озеленення села. Її квіти прикрашають і місцеву Алею Слави.
Лише той, хто вирощує квіти, знає, скільки сил потрібно вкласти, щоб вони так рясно цвіли та дарували людям радість. За цією красою стоїть величезна праця, терпіння, ранні підйоми, постійний догляд і безмежна любов до своєї справи.
Любов Вержук дуже любить сухоцвіти. Каже, вони мають особливу атмосферу і можуть роками не втрачати своєї привабливості.
– Я ці квіти просто обожнюю. Якщо їх правильно висушити в підвішеному стані, у добре провітрюваному місці, без надмірної вологості – найкраще на горищі, – і берегти від сонця та вологи, то вони дуже довго зберігатимуть свою красу, – пояснює квіткарка.
Нині у дворі Любові – клумби та грядки з квітами, які потребують щоденного догляду. Робота починається ранньою весною і триває до пізньої осені.
– Коли бачиш результат своє роботи – з’являється азарт і хочеться працювати ще більше, – говорить Любов.
Попри втому й щоденну працю, вона не уявляє себе без цієї справи. Бо для неї квіти – це не лише про красу. Це про любов до землі, терпіння, постійний пошук і радість від того, що власноруч вирощене може дарувати комусь приємності.