Збереження нематеріальної культурної спадщини — це не лише про минуле. Це про наше коріння, про зв’язок поколінь, про те, що формує національну ідентичність і об’єднує громаду навколо спільних цінностей. Унікальні звичаї, знання і традиції, які не зафіксовані в підручниках, але збережені у пам’яті та серцях людей, потребують особливого ставлення і державного визнання.
Саме такою цінністю є традиція приготування печеної риби на соломі, яка з покоління в покоління передається у селі Наддністрянське Мурованокуриловецької територіальної громади. Нещодавно ця унікальна кулінарна практика отримала офіційне визнання: її внесено до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Вінниччини.
Рішення про внесення ухвалила Експертна рада з питань нематеріальної культурної спадщини при Вінницькій обласній Раді. Про цю подію, носіїв традиції та унікальну страву повідомлено також на сторінці Вінницького обласного центру народної творчості:
Село Наддністрянське розташоване на березі річки Дністер. З давніх часів дністрова риба була основою повсякденного харчування місцевих жителів. Але саме тут зберігся автентичний спосіб її приготування — запікання на житній соломі у традиційній печі. Цей рецепт передавався в родинах усно, через щоденну практику, як частина турботи про рідне і справжнє.
Першою відомою носійкою традиції вважається Ланецька Василина, яка народилася у 1905 році. Саме вона засвоїла техніку приготування страви від своєї матері. Сьогодні цю традицію продовжує її донька — Тетяна Гринь, 1942 року народження. Завдяки її старанням рецепт не лише збережено, а й живе далі — і залишається автентичним, не втраченим у плині часу.
Особливість цього рецепта полягає не лише у складниках чи технології, а й у філософії приготування. Рибу очищують, маринують зі спеціями, після чого запікають на соломі у добре розігрітій печі. Використовується тільки ретельно підготовлена житня солома, зібрана вручну, щоб не пошкодити жодної соломинки. Солома тліє, дим огортає рибу, і в результаті народжується страва з тонким ароматом диму й хрусткою золотою скоринкою. Вона однаково смачна і гарячою і в холодному вигляді і донині є окрасою святкового столу в селі.
Ця традиція не має аналогів у жодному іншому населеному пункті. Вона — унікальна. І її внесення до обласного переліку — не просто формальність, а визнання великої цінності того, що зберігається у простих речах. Це вшанування невидимого спадку, що тримає зв’язок між поколіннями.
Збереження таких традицій — не лише справа культури, це наша відповідальність перед тими, хто був до нас, і перед тими, хто прийде після. Це спосіб залишатися собою — вкоріненими, сильними, гідними. І сьогодні ми маємо всі підстави пишатися тим, що ця кулінарна перлина живе саме тут, у Наддністрянському.
світлини – Вінницький обласний центр народної творчості
