У Могилеві-Подільському 30 серпня відбулася акція на підтримку військовослужбовців, які зникли безвісти під час війни. У центрі міста зібралися їхні рідні, аби нагадати про тих, чиє місцезнаходження досі невідоме.
Акцію провели напередодні та в межах Міжнародного дня жертв насильницьких зникнень. Для родин зниклих безвісти це не просто дата в календарі, а ще одна можливість розповісти про своїх близьких і привернути увагу до їхнього пошуку.
Ініціаторами заходу стали самі рідні військовослужбовців. Вони щодня живуть в очікуванні звістки — іноді кілька місяців, а іноді вже роками.


У когось удома чекають чоловіка, в когось — сина, батька чи брата. Остання розмова, повідомлення або телефонний дзвінок стають для родини останнім відомим епізодом життя близької людини.
Під час акції рідні хотіли привернути увагу до проблеми зниклих безвісти військових та необхідності продовжувати їхній пошук. Люди прагнуть, щоб імена та обличчя захисників не залишалися лише у списках зниклих, а про кожного з них пам’ятали та продовжували шукати.
Для родин невідомість — одна з найважчих частин очікування. Вони не мають змоги поставити крапку в історії близької людини, адже не знають, що з нею сталося. Саме тому такі акції стають способом ще раз публічно сказати: зниклих безвісти продовжують чекати вдома.






«Ми чекаємо» — це головне повідомлення, яке рідні військовослужбовців хотіли донести під час акції у Могилеві-Подільському. Адже для тих, хто чекає, слово «зниклий» не означає «забутий». За кожним таким повідомленням — конкретна людина, родина та надія на звістку.

