Літо – це період, коли сад живе на повну силу. І саме в цей час правильне підживлення рослин визначає, яким буде врожай: рясним і якісним чи мізерним і несмачним. Літні підживлення плодових і ягідних культур – обов’язкова частина агротехніки для кожного, хто хоче отримувати стабільний урожай із року в рік.
Весняний запас поживних речовин у ґрунті виснажується вже до середини червня – саме тоді, коли в яблуні, груші, сливи, смородини та малини починається найінтенсивніше зростання плодів. Нестача живлення в цей момент призводить до дрібноплідності, передчасного осипання зав’язей, слабкого визрівання деревини та низької зимостійкості.
Чому літнє живлення саду принципово відрізняється від весняного
Навесні головне завдання – запустити вегетацію: пробудити бруньки, забезпечити ріст пагонів. Для цього насамперед потрібен азот. Улітку ситуація кардинально змінюється. Плодові дерева та ягідні кущі спрямовують усі ресурси на формування плодів. Надлишок азоту в цій фазі – пряма шкода: він провокує жирування пагонів на шкоду плодам, знижує цукристість ягід і фруктів, уповільнює визрівання деревини.
Що і коли давати
Перша декада червня – початок формування плодів
У більшості плодових дерев у цей час завершується фізіологічне осипання зав’язей. Рослині потрібні азот для утримання та росту плодів, а також кальцій, який відповідає за клітинну структуру плода й запобігає гіркій ямковості. Для ягідних культур, наприклад суниці садової, смородини, аґрусу, перша половина червня збігається з періодом активного наливу ягід: їм потрібні фосфор і калій у поєднанні з помірною кількістю азоту.
Друга половина червня – липень – пік плодоутворення
Азотні підживлення до цього часу зводяться до мінімуму або повністю виключаються. Основний акцент – на калії та фосфорі. Калій підвищує цукристість плодів, покращує їхнє забарвлення, посилює імунітет рослин до грибкових захворювань. Фосфор забезпечує повноцінний фотосинтез і транспортування органічних речовин до плодів.
Серпень – підготовка до періоду спокою
Азот у цей період категорично не вносять. Рослини отримують лише фосфорно-калійні добрива, які допомагають визріти деревині, поповнити запаси поживних речовин у тканинах і сформувати повноцінні квіткові бруньки майбутнього врожаю.
Особливості внесення добрив у літній період для різних культур
Яблуня та груша. На початку червня проводять підживлення повним мінеральним добривом (нітроамофоска, 30–40 г на 1 кв. м пристовбурного кола) або настоєм коров’яку. У липні–серпні переходять виключно на фосфорно-калійне живлення. Позакореневе підживлення кальцієвою селітрою (0,4% розчин, 3–4 рази за літо з інтервалом 10–14 днів) – стандартна практика для запобігання гіркій ямковості та підвищення лежкості плодів.
Слива, вишня, черешня. Кісточкові культури потребують менше азоту, ніж зерняткові. У червні їм достатньо одного підживлення настоєм коров’яку або розчином нітрофоски (20–25 г на 10 л води). У липні та серпні – сульфат калію (20 г на 10 л) плюс суперфосфат для визрівання пагонів і плодових бруньок.
Смородина та аґрус. Активний період плодоношення у цих культур припадає на червень–липень. У цей час рослини добре реагують на рідкі калійно-фосфорні підживлення. Хлористий калій не застосовують – перевагу віддають сульфату калію або золі. Після збору врожаю наприкінці липня – на початку серпня проводять фосфорно-калійне підживлення для закладання бруньок майбутнього врожаю.
Малина. Ремонтантні сорти потребують живлення протягом усього літа, оскільки одночасно формують плоди та закладають нові пагони заміщення. Оптимальна схема – чергування органічних (настій коров’яку, трав’яний настій) і мінеральних підживлень (монофосфат калію) кожні 2–3 тижні. Звичайні сорти малини у червні–липні отримують одне кореневе підживлення розчином нітрофоски або настоєм посліду.
Суниця садова (полуниця). Червень для суниці садової – фінальна фаза плодоношення. У цей період органічні підживлення виключаються: вони провокують розвиток сірої гнилі на ягодах. Після збору врожаю в липні–серпні проводять комплексне підживлення для закладання та формування квіткових бруньок наступного року. Рекомендується монофосфат калію (10 г на 10 л води) плюс зола (склянка під кожен кущ).
Дефіцит мікроелементів
Кальцій – гірка ямковість яблук, розтріскування черешні, верхівкова гниль;
Магній – міжжилковий хлороз старого листя (листя жовтіє між зеленими жилками);
Залізо – хлороз молодого листя, типовий для карбонатних ґрунтів;
Бор – деформація плодів, опробковіння м’якоті яблук, осипання зав’язей;
Цинк – розетковість у яблуні, дрібнолистість.
Дефіцит мікроелементів усувають позакореневими підживленнями хелатними препаратами. Вони засвоюються через листя за 24–48 годин, не залежать від pH ґрунту й працюють навіть за екстремальної спеки.
Практичні правила внесення літніх добрив
Знання складу добрив – лише половина успіху. Важливо розуміти, що коренева система плодових і ягідних культур здатна поглинати поживні речовини тільки в розчиненому вигляді. Тому гранульовані добрива без подальшого поливу практично марні. Рідкі підживлення та фертигація – найефективніші формати в літній період, особливо в умовах посухи.
Також важлива температура повітря. За стійкої спеки понад +30°C мікробіологічна активність ґрунту знижується, засвоєння поживних речовин корінням уповільнюється. У такі періоди перевагу надають позакореневим підживленням – обприскуванню листя робочими розчинами. Поживні речовини надходять безпосередньо через листкові продихи, минаючи ґрунтовий бар’єр.
Загальне правило – краще недогодувати, ніж перегодувати. У разі передозування мінеральних добрив розвивається осмотичний стрес, корені втрачають здатність поглинати воду, листя скручується й буріє.