На автотрасі Могилів-Подільський—Вінниця у селі Гонтівка Чернівецької громади подорожніх зустрічає і проводжає насипний сакральний курган, увінчаний величною символічною скульптурою національного Героя України Івана Гонти. Втілив цей проєкт у життя автор ідеї та виконавець – педагог, відомий скульптор і письменник Микола Крижанівський.
– Композиція скульптури символізує Гонту в стані передсмертного афекту в позі бойового козацького гопака, – розповідає Микола Іванович. – Згідно з історичними джерелами, в ті часи закатували вісімсот гайдамаків, а їхньому мужньому ватажку відрубали руки, але в мене він, як нескорений воїн, не здається на поталу ворогам. Я перефразував слова Ліни Костенко з вірша «Крила»: «А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!». У мене вийшло: «Іван Гонта рук немає, а шаблю тримає!».
Скульптура виготовлена з нержавіючої сталі. Над нею митець працював пів року разом зі своїми помічниками – високопрофесійним зварювальником Іваном Рудим та робітником Богданом Ковалем. Богдана вже немає серед нас – 6 лютого 2026 року він загинув, захищаючи Україну.
Микола Крижанівський написав вірш-посвяту своєму молодшому другу, а в коментарі додав: «Цей монумент і по тобі, БОГДАНЕ-БОЗЮ, котрий ти допомагав сотворити. Спочивай серед вічного Товариства небесного, гайдамаченько наш, нащадок ковалів, що мечі кували, а ти шаблю Ґонті рихтував во Славу і Пам’ять добру…».
Як розповів скульптор, Богдан жив у своєї рідної сестри Лілі по сусідству з його майстернею в селі Сліди Вендичанської громади. Він був його учнем у молодших класах тодішньої місцевої неповної середньої школи з виховання національної самосвідомості дітей засобами історичної ретроспективи та мистецтва, а тому звертався до хлопця не по імені, а по-батьківськи тепло — «Бозя», бо в ньому було щось і справді божественне.
– Мені подобалася його інтелігентність і порядність, він був акуратистом від природи. Не пив і не курив. До моєї майстерні потрапив у той момент, коли нам дуже потрібен був ще один помічник. Навесні 2021 року я узгодив усі організаційні моменти виготовлення скульптури Івану Гонті і приступив до роботи. Богдан якраз повернувся зі служби в АТО. Я запропонував йому долучитися до святої справи увіковічення національного Героя України, і він одразу погодився, наче чекав цієї пропозиції все життя.
Створити скульптуру – це не те, що мурувати мур чи штукатурити стіну, тут потрібні творча уява і фантазія. У процесі роботи Богдан і сам щось придумував, і мене це радувало. Він був дуже безпосереднім. Якось каже до мене: «Я хочу купити новий костюм…». Сіли в машину, поїхали в Могилів-Подільський, підібрали костюм, туфлі, сорочку… Він радів обновам, як дитина. Тоді йому було 24 роки…
Богдан Коваль народився в багатодітній сім’ї, де було два брати і три сестри. Мама Світлана, вітчим Павло і брат Олексій уже померли. Залишилися сестри Катерина, Ліля і Олена. Їхня родинна хата в Слідах стоїть на вулиці, яка веде до кладовища і по-сільському називається Шлях. Ним і провели воїна-Бозю останньою земною дорогою. Поховали з почестями, почесною вартою і військовим салютом.
– Під час служби в АТО Богдан потрапив у команду, яка займалася евакуацією двохсотих. На нього це мало дуже негативний вплив, і я намагався вивести його з того стану й переключити на щось позитивне. І це мені вдалося. Богдан зацікавився історією України і постаттю в ній Івана Гонти. Я дав йому читати історичну літературу, і в спілкуванні ми проводили паралель між героїкою українців минулих часів і сьогоденням – тоді були герої, які свідомо йшли на смерть заради України, і тепер вони не перевелися…
Скульптуру Івана Гонти підняли на курган у Гонтівці в квітні 2022 року. Микола Крижанівський зробив це тихо, без помпезності, без представників місцевої влади. Він переконаний, що Гонтівка – село козацької слави і має перетворитися на центр патріотичного виховання молоді. У нього є задум встановити біля підніжжя скульптури портрет воїна-захисника України Богдана Коваля, який вклав у її створення своє серце і душу.
З біографії Богдана Коваля Микола Крижанівський знає, що після участі в АТО командування рекомендувало його на навчання у Львівській військовій академії сухопутних військ. Провчився він там кілька місяців і відмовився. Про причини такого кроку не розповідав, але завжди казав: якщо треба буде, то обов’язково знову стане у стрій.
Його лінія життя обірвалася на 29 році в районі населеного пункту Улиця Шосткинського району Сумської області. Він не встиг створити сім’ю, не мав нащадків, але залишив слід у нашій пам’яті своєю причетністю до створення скульптури Івану Гонті в селі Гонтівка.
Однофамілець Миколи Крижанівського з Березівки Чернівецької громади Іван Крижанівський створив пісню «Ой несуть козака» на його вірш, присвячений пам’яті воїна Богдана Коваля. Сумна вийшла пісня, болюча, як і сьогоднішній час…
Засльозився Шлях
та й схилились клени
ой неСУть коЗАка
та й до нени
а кленам ще жить
з небом гомоніти
мені ж молодому
та й земельку гріти
гріти вигрівати
щоб-м ся уродила
ой війна-війнонько
що ж ти натворила
вином калиновим
світ ясний закрила
сим червоним трунком
вся Вкраїна вмита
а мні молодому
ще б жити та жити
ще б під кленом рясним
кохану спізнати
та зустрівся в полі
із ординцем клятим!
автор – Віктор Зеленюк
світлини надані автором