Одинадцятикласниця Клембівського ліцею Ямпільської громади Могилів-Подільського району Анна Мариніна вже четвертий рік волонтерить – організовує збори, благодійні акції та допомагає фронту, поєднуючи навчання з громадською діяльністю.
Для Анни Мариніної шкільні роки – це ще й про відповідальність, збори, звіти та постійну допомогу фронту. Вона волонтерить уже четвертий рік – від початку повномасштабного вторгнення. Починала з плетіння маскувальних сіток та виготовлення окопних свічок у школі, а нині організовує волонтерські збори для військових, благодійні акції, фотосесії за донат і лотереї, історію школярки розповіли у Ямпільській районній газеті «Ямпільські вісті».
Ми у школі плели сітки, робили окопні свічки. Потім Вероніка Мельник, старша колега, навчила мене відкривати збори, писати пости, мотивувати людей. Коли вона випустилася зі школи, я почала ще активніше цим займатися. Зараз мій тато, Дмитро, уже кілька місяців служить у піхоті. Раніше він був в АТО на Донеччині, довго не брали до війська, але тепер знову в строю. Саме це стало для мене ще сильнішою мотивацією. Мені не важко волонтерити. Я хочу, щоб війна закінчилась і щоб усі були вдома. Я розумію, для чого це роблю, – каже Анна.
Одинадцятикласниця зізнається: спочатку було страшно і соромно просити про допомогу.
Перші два місяці мені було дуже важко. Я сиділа і плакала, коли люди не хотіли скидати гроші. Але мене підтримали рідні, друзі і волонтерка Вероніка Мельник. Тоді я зрозуміла, що це не про сором, а про порятунок життів. Тепер я впевненіше пишу пости, відкриваю збори та звітую за кожну гривню.
Анна постійно вигадує нові формати, щоб зацікавити людей. Зокрема, фотосесія за донат 1 червня 2025 року дала змогу зібрати 5120 гривень. Разом із коліжанкою Веронікою Мельник вдалося зібрати близько 15 тисяч гривень для клембівського переселенця з Херсонщини – на РЕБ для медеваку 117 окремої бригади територіальної оборони. У День вишиванки фотозона, батут і розваги дали результат у 5745 гривень за кілька годин. Благодійні розіграші також були ефективними – зокрема, за беззопилку Дениса Халковського за чотири дні зібрали 4 тисячі гривень.
Дівчина розповідає, що певний час навіть тримала зібрані кошти «про запас», адже не було запитів. Згодом 5 тисяч гривень вона передала військовим, яким збирав допомогу її дядько, а через місяць отримала подяку від захисників з Ізюма.
Для мене це не просто подяка і два шеврони – це тепло, сила і віра, яку передають наші воїни. Все, що роблю, – від душі, з любов’ю до України. Разом ми сила. Військовим усе частіше потрібні РЕБ-станції, автомобілі, генератори, Starlinkи, зарядні станції, павербанки, кабелі та буржуйки.
Анна протягом чотирьох років займалася рукопашним боєм. Після перерви, пов’язаної з мобілізацією тренера, нині їздить за 20 кілометрів до Ямполя, де проходить військово-патріотичний вишкіл у військово-патріотичному клубі «Форпост».
Волонтерство привідкрило мені те, що я хочу служити і захищати людей. У майбутньому, можливо, пов’яжу обрану професію з військовою справою або правопорядком.
фото – Ямпільська районна газета “Ямпільські вісті”
