Цьогоріч фестиваль зібрав учасників із 16 областей України, а також конкурсантів із-за кордону.
Міжнародний фестиваль-конкурс народно-хорового співу імені Віталія Іжевського — масштабна мистецька подія, яка вже багато років об’єднує шанувальників народно-хорового мистецтва.
«Вінницький район онлайн» побував за лаштунками події та дізнався, чим дивували учасники, з яких куточків України приїхали, про що говорили між виступами та як оцінюють конкуренцію.
Від розмаїття вишиванок, народних строїв та сценічного вбрання того дня буквально рябіло в очах. На сцену виходили десятки виконавців, кожен із яких привіз до Іллінців частинку культурної спадщини свого краю. Атмосфера свята наповнилася українською піснею, щирими емоціями та відчуттям єдності, яке сьогодні особливо цінне.
«Я дуже добре пам’ятаю перший наш фестиваль. Він був невеликий, районний. Тоді навіть важко було уявити, що через роки до Іллінців приїжджатимуть колективи з усієї України, що люди знаходитимуть можливість бути тут навіть під час війни, щоб виступати й показувати своє мистецтво. Українська пісня — нездоланна. І поки ми співаємо українське, поки бережемо свою культуру, нас ніхто не здолає», – зазначив під час промови Володимир Іжевський, син Віталія Іжевського, меценат.
Для Іллінців фестиваль-конкурс народного хорового співу «Над Собом пісня дзвінко лине» імені Віталія Іжевського вже став доброю традицією та однією з головних культурних подій року. Захід започаткували у 2016 році з ініціативи заслуженого працівника культури України Миколи Романова, аби вшанувати пам’ять видатного земляка — хормейстера, композитора та громадського діяча Віталія Іовича Іжевського. Відтоді фестиваль щороку об’єднує професійні та аматорські хорові й вокальні колективи з різних куточків України та зарубіжжя.
Віталій Іжевський народився 19 квітня 1919 року в селі Шабельня, що нині входить до Дашівської громади Гайсинського району. Саме він став людиною, яка заклала міцні традиції хорового мистецтва на Поділлі. У 1960-х роках митець створив хоровий колектив, який у 1967 році отримав почесне звання народного аматорського.
Сьогодні справу свого засновника продовжує народний аматорський хоровий колектив «Вінок Поділля» імені Віталія Іжевського Іллінецького міського будинку культури.
Іллінецький міський голова Володимир Ящук про фестиваль та його значення:
«Попри війну та складні умови фестиваль залишається живим і об’єднує людей з різних областей України: Харківщини, Миколаївщини, Кіровоградщини, Полтавщини, Львівщини та інших регіонів, а також представників із 12–16 країн світу.
Ми пишаємося, що до нашого невеликого міста приїжджають поважні гості. Попри війну вони мають бажання спілкуватися, і ми їх гостинно зустрічаємо.
Фестиваль уже вдесяте доводить свою життєздатність. У ньому беруть участь як творчі колективи з України, так і онлайн-учасники з-за кордону.
Організація такого заходу потребує великих зусиль міської влади, управління культури та родини Іжевських, на честь сина якої він проводиться.
Фестиваль триватиме три дні: відкриття, основна програма та підбиття підсумків із нагородженням. Це престижна подія, що об’єднує учасників навіть із регіонів, які щодня під обстрілами.
Також із нами делегація з Чугуєва — ми підтримуємо партнерство і працюємо разом у складний час».
Начальниця управління культури Іллінецької міської ради Юлія Весна розповіла про організацію ювілейного, десятого фестивалю, який відбувається в умовах війни:
«Це, здається, непросто, але нас тримає любов до пісні, мистецтва і культури. Вона дає сили та наснагу. Тим більше, що цей рік є символічним — 30 років Конституції України, 35-та річниця Незалежності. Саме в ці дати стартує культурно-мистецький марафон у нашій області – Х ювілейний Міжнародний фестиваль-конкурс народно-хорового співу імені Віталія Іжевського
Наш фестиваль об’єднує численні хорові колективи. Цьогоріч наживо приїхали представники з десяти областей України — майже 30 творчих колективів, які виконують конкурсні твори. Це своєрідний фундамент культури, подія для людей, які живуть піснею і мистецтвом.
Пісня сьогодні дає впевненість у майбутньому, у перемозі та збереженні нашої культури — це наш стрижень.
Організація фестивалю триває фактично безперервно: щойно завершується один, одразу починаємо планувати наступний, аналізуємо всі переваги й недоліки. З кожним колективом ведемо індивідуальну роботу — обговорюємо умови участі, можливість приїзду або подання матеріалів онлайн. Частина колективів бере участь дистанційно, частина — приїжджає наживо, є й міжнародні учасники.
До кожного колективу закріплена відповідальна особа, яка супроводжує його від моменту виїзду до завершення виступу.
Ми приділяємо цьому максимум уваги, адже розуміємо, що за кожним виступом — велика праця людей, які подолали чималий шлях, аби представити свою творчість.
Окремо працює журі. Воно професійно та зважено оцінює виступи, обговорюючи кожен номер, щоб максимально об’єктивно визначити переможців у різних номінаціях — серед хорових колективів, вокальних ансамблів, дитячих, жіночих, змішаних та інструментальних.
За підсумками визначаються лауреати та володарі Гран-прі. Традиційно переможці отримують і грошову винагороду від родини Іжевських».
«Нашому колективу вже 55 років. На фестивалі ми презентуємо три композиції. Для нас це дуже цікава подія, адже ми вперше беремо участь у такому форматі. Хотілося б побачити виступи інших і водночас показати себе. Наскільки я знаю, фестиваль транслюватиметься онлайн не лише на всю Україну, а й за кордон.
Для нас участь у таких заходах — це насамперед розвиток. Коли не стоїш на місці, з’являється стимул працювати далі, вдосконалюватися, шукати нові можливості. Також це допомагає залучати молоде покоління. Сьогодні це непросто, але молодь до нас приходить, співає разом із нами, і це дуже тішить», — розповідає Ірина Гальченко, учасниця самодіяльного ансамблю пісні і танцю «Чорнобривець» Миронівського базового будинку культури міста Миронівка.
«У нас дуже великий колектив. Він є одним із наймасовіших і найкращих у Києві та Київській області. До його складу входять танцювальна, оркестрова та хорова групи. Загалом ансамбль налічує близько 60 учасників», — підсумовує художня керівниця колективу «Чорнобривець» Людмила Голубенко.
«Я вже майже п’ять років є учасником народного аматорського колективу «Чорнобривці». Потрапив до нього, можна сказати, завдяки життю: я з Білої Церкви, дізнався про ансамбль, приїхав на прослуховування і був затверджений до вокальної та хорової групи.
Попри те, що щотижня долаю близько 80 кілометрів до Миронівки, ця справа мені справді до душі. Це великий колектив із багатою історією та численними перемогами на всеукраїнських і міжнародних конкурсах, який популяризує українську пісню й народну творчість.
Відповідальність у нас велика, адже чоловічих голосів нині небагато — через пандемію та війну, яка забирає найкращих. Я за фахом учитель, і разом із «Чорнобривцями» ми проводимо благодійні концерти, збираємо кошти та підтримуємо наших захисників — це наш культурний фронт і тил. Цей міжнародний фестиваль для нас — перший, але дуже важливий крок, можливість заявити про себе як про сильний і згуртований творчий колектив», — розповідає Сергій Данилюк, учасник ансамблю “Чорнобривці”.
Керівник будинку культури та художній керівник народного аматорського ансамблю української пісні «Водограй» Людмила Козяр розповіла про участь колективу у фестивалі:
«Ми приїхали із села Гавришівка Вінницької області. Представляємо Вінницьку селищну централізовану клубну систему та будинок культури №2, а також ансамбль «Водограй». Колектив створено у 2011 році, цього року йому 15 років. На фестивалі ми вперше. Давно про нього чули, тож раді бути учасниками. Такі заходи мотивують розвиватися, зберігати й популяризувати українську пісню. Ми не сприймаємо учасників як конкурентів — це можливість для спілкування та обміну досвідом. З повагою ставимося до всіх і приймаємо рішення журі, адже головне — участь і розвиток».
Про унікальні колективи, які приїхали до Іллінців із різних куточків України, пісні, що викликали сльози та оплески, мотивацію учасників, а також найцікавіші історії й секрети фестивального закулісся читайте в матеріалах «Вінницький район онлайн».