Після важкого поранення на Запорізькому напрямку ветеран російсько-української війни Володимир Раду з Ямпільщини вирішив не залишатися без роботи. Разом із дружиною Наталею він започаткував сімейну справу з виробництва копчених м’ясних виробів.
Перший крок до власного бізнесу родині допоміг зробити грант у межах проєкту «Перезавантаження», який реалізує Український Червоний Хрест за фінансування Іспанського Червоного Хреста. За отримані 100 тисяч гривень подружжя придбало обладнання для виробництва.
Історію родини опублікувала газета «Ямпільські вісті».
Від тракториста до військового
До початку повномасштабної війни Володимир працював трактористом. У 2023 році його мобілізували до Збройних сил України. Після кількох місяців навчання у Смілі чоловік вирушив на Запорізький напрямок, де служив водієм-механіком евакуаційного танка. Його підрозділ займався евакуацією поранених із поля бою.
За службу Володимира Раду нагородили «Золотим хрестом» — відповідний наказ Головнокомандувача ЗСУ датований 18 грудня 2023 року. У січні 2024 року поблизу Малої Токмачки військовий зазнав важкого поранення.
«Осколком мені повністю пробило коліно. Воно вже ніколи не згинатиметься. Для ходьби цього вистачає, але ми вже вчимося жити з тим, що є. Здоров’я назад ніхто не поверне», — розповідає Володимир.
Попереду були операції, реабілітація та лікування у Хмільнику й Вінниці. У серпні 2024 року чоловіка остаточно демобілізували. Згодом йому встановили інвалідність ІІІ групи.
«Хотілося працювати і бути потрібним»
Під час реабілітації у Хмільнику Володимиру та Наталі запропонували взяти участь у грантовій програмі Українського Червоного Хреста.
«Саме під час реабілітації у Хмільнику нам запропонували взяти участь у грантовій програмі від Українського Червоного Хреста. Ідея настільки мене захопила, що я буквально загорівся нею. Хотілося не сидіти вдома, а працювати, бути потрібним, забезпечувати сім’ю», — каже ветеран.
Наталя взяла на себе підготовку бізнес-плану. Родина отримала 100 тисяч гривень, які витратила на професійну коптильну камеру, холодильне обладнання, столи та інше необхідне устаткування. За словами подружжя, досвіду у виробництві копченостей вони спочатку не мали.
«Спочатку ми взагалі нічого не знали про копчення. Раніше різали свиню вдома і переробляли її лише для себе. Усе довелося вивчати з нуля», — розповідає Володимир.
Рецепти та технології подружжя опановувало самостійно: читали інформацію, дивилися відео, консультувалися з продавцями обладнання та поступово набували власного досвіду. У сімейному асортименті з’явилися копчені курячі крила та стегна, свиняча підчеревина, ковбаси. Експериментували навіть зі скумбрією, однак від цього виду продукції згодом відмовилися через високу собівартість. Обов’язки у родині розподілили просто: Наталя займається маринуванням, а Володимир — процесом копчення.
Першими покупцями стали сусіди
Перші замовлення надходили від знайомих та односельців. Згодом про продукцію почали розповідати один одному жителі сусідніх сіл. Частину продукції родина передавала і для військових.
«Є волонтерка із сусіднього села, яка регулярно возить допомогу хлопцям на фронт. Ми готували для них копчене м’ясо, вакуумували його, щоб довше зберігалося. Навіть з Одеси волонтери перед Великоднем робили у нас замовлення для захисників», — розповідає Володимир.
Однак нині виробництво тимчасово призупинили. Причина — необхідність облаштувати приміщення відповідно до санітарних вимог.
«Коптильня зараз є, але приміщення ще не утеплене, не все знаходиться в одному місці. Для виробництва м’ясної продукції потрібно дотримуватися санітарних норм. Потрібна вода, відповідні умови, окремі приміщення. Тому зараз будуємо нове приміщення, щоб усе відповідало вимогам», — каже ветеран.
Після завершення робіт родина планує повернутися до виробництва та розширити його.
Планують співпрацювати з місцевими господарствами
У майбутньому Володимир і Наталя хочуть закуповувати сировину у місцевих виробників.
«У наших селах люди вирощують курей і перепелів. Хотілося б закуповувати у них продукцію і вже переробляти. Це була б хороша співпраця, яка вигідна всім», — говорить Володимир.
Подружжя виховує двох дітей. За словами Наталі, після поранення чоловіка сім’я відчула підтримку не лише від держави, а й від людей. Окремо родина дякує команді Ямпільської міської організації Товариства Червоного Хреста України та її очільниці Аллі Левицькій за консультації й допомогу з участю у грантовій програмі. Володимир радить іншим ветеранам та односельцям не боятися подаватися на гранти.
«Якщо людина дійсно хоче працювати, усе можливо. Головне — не боятися починати».
Сам ветеран говорить, що після війни хоче рухатися далі.
«Я не можу змінити те, що сталося. Коліно вже не стане здоровим. Але можна змінити своє майбутнє. Потрібно рухатися далі».
Зараз родина Раду працює над новим виробничим приміщенням. Після його облаштування планують відновити виробництво копченого м’яса та розширити сімейну справу.
Матеріал підготовлено на основі публікації газети «Ямпільські вісті». Фото — «Ямпільські вісті».