Сьогодні на в’їзді до міста було багато прапорів, обіймів та щирих сліз. Рідні, друзі та мешканці громади зустрічали Олександра – захисника із села Бронниця, який повернувся додому після виснажливого російського полону та тривалої реабілітації.
Олександр боронив Україну ще з часів АТО. Під час повномасштабного вторгнення він виконував бойові завдання у лавах 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. У полон воїн потрапив у 2023 році. Відтоді для його сім’ї розпочався довгий відлік днів, сповнених невідомості.
Довгоочікувана свобода настала 5 лютого, коли відбувся черговий обмін полоненими. Після повернення в Україну Олександр пройшов курс лікування, і лише сьогодні нарешті ступив на рідну землю.
Попри все пережите, захисник усміхається і каже впевнено:
«Я знав, що мене чекають. У мене є заради кого жити. Україна переможе!»
Для його матері, пані Лариси, ці роки стали найважчим іспитом у житті:
«Це дуже важко. 36 місяців очікування – це не 36 днів. Увесь цей час я жила тільки думкою про те, щоб обійняти його і знати, що він живий».
Дружина Олександра, яка весь цей час була його надійною опорою на відстані, тепер нарешті відчуває полегшення:
«Було дуже важко, три роки – як вічність. Зараз я просто щаслива, що можна нарешті видихнути і просто спокійно жити».