У громадах Вінницької області провели масштабне соціологічне дослідження потреб ветеранів, ветеранок, а також родин загиблих Захисників і Захисниць України. Воно дало відверту й подекуди незручну відповідь на запитання, з якими викликами стикаються люди після повернення з фронту та як на практиці працюють сервіси підтримки у громадах.
Дослідження протягом кількох місяців проводила команда ГО «Соціальний центр Вінниччини» спільно з експертами-соціологами Освітньої академії UAdvise. Після завершення роботи результати презентували. Дослідження включало фокус-групи у громадах та онлайн-опитування. Загалом проаналізували 1553 валідні анкети.
Хто став учасниками дослідження
Портрет респондентів свідчить, що значна частина ветеранської спільноти лише нещодавно повернулася до цивільного життя. Серед опитаних 73,6% – чоловіки, 26,4% – жінки, серед яких чимало членів родин ветеранів і загиблих.
Найбільш представлена вікова група – 31–40 років. Майже 50% респондентів отримали статус у 2023–2024 роках, тобто перебувають на початковому етапі адаптації.
Інклюзивність: задекларована, але не відчутна
Близько 28% опитаних – люди з інвалідністю. Водночас приблизно 15% респондентів зазначили, що більшість сервісів у громадах для них фактично недоступні. Середня оцінка інклюзивності громад становить 2,7 бала з 5.
Найчастіше учасники дослідження стикаються з:
- проблемами громадського транспорту;
- недоступними тротуарами, під’їздами та будівлями;
- пандусами, які існують лише формально;
- відсутністю зрозумілої навігації та супроводу.
Ключовий висновок дослідників звучить жорстко, але чесно: інклюзивність – це не лише про інфраструктуру, а насамперед про ставлення, повагу та готовність громади приймати людину.
Робота як основа повернення до нормальності
У питанні працевлаштування ветерани демонструють чіткі пріоритети. 77,4% опитаних вказують на критичну важливість рівня заробітної плати, 71,7% – на зручний графік роботи, 45,3% – на доступність місця роботи.
Водночас лише 17% респондентів зазначили, що їхнє робоче місце адаптоване під особливі потреби. Це, за висновками авторів дослідження, яскраво ілюструє розрив між деклараціями та реальною практикою.
Що говорили у фокус-групах
Під час фокус-груп учасники говорили відверто: допомога часто існує лише на папері, а шлях до неї є складним і виснажливим. Психологічна підтримка досі супроводжується стигмою, тоді як найефективнішими визнають групові формати та підхід «рівний – рівному».
Головна проблема, за висновками дослідників, полягає не у відсутності послуг, а в їх реальній доступності та прийнятності для конкретної людини.
Дані, що мають перетворитися на рішення
Автори наголошують: результати дослідження мають стати практичною основою для ухвалення рішень у громадах. Йдеться про зміну підходів, сервісів і локальної політики підтримки ветеранів та їхніх родин.
Дослідження відбувалося в межах проєкту «Навчальна програма: Оператори дронів у сільському господарстві», створеного ГО «Соціальний центр Вінниччини» за підтримки Українського ветеранського фонду Міністерства у справах ветеранів України та за співфінансування Фонду «Аскольд і Дір», адміністрованого ІСАР Єднання. Публікація не відображає позицію урядів Норвегії та Швеції, які підтримують проєкт.