Бібліотека для Валентини Гребенюк із села Снітків Мурованокуриловецької громади – не просто робота, а доля й спосіб життя. Одна з найстарших бібліотекарів громади майже чотири десятиліття залишається поруч із людьми та книгами, зберігаючи в селі осередок знань, спілкування і підтримки.
Якби їй, випускниці Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування, хтось напророчив у 1983 році далеку від швейної справи роботу, та ще й у рідному селі, вона б нізащо не повірила. З чоловіком Миколою і маленькими донечками Наталею і Альоною поїхала Валентина за направленням працювати у Молдову. Тільки обжилися на новому місці, як прикра звістка покликала додому – важко захворіла мама Люба і треба було її доглядати.
Дуже шкода, але й моя присутність не продовжила життя рідній людині: через кілька місяців вона відійшла у кращі світи, – згадує пані Валентина. – Ми з чоловіком опинилися на роздоріжжі, вибір з якого зробили один – залишитися біля батька, Герона Францовича, який дуже важко переживав втрату дружини. Він тоді у снітківському колгоспі працював головним агрономом. А я, чесно кажучи, не дуже уявляла себе сільською жителькою, хоча й виросла тут. Думки про місто самі по собі відпали, коли тодішній голова колгоспу Володимир Іванович Бойко запропонував вакантну посаду завідуючої дитсадком. Чотири місяці вистачило у мене «духу» на цю роботу, а потім зрозуміла — це не моє. А тут якраз світлої пам’яті Марія Григорівна Добранюк почала шукати собі заміну в бібліотеці. І я погодилася зразу. Це було у квітні 1986 року.
Дарма, що Валентина Гребенюк не має фахової освіти: вона так зріднилася з книгами, що й не впізнаєш у ній зараз дипломованого інженера-технолога побутового обслуговування. Бібліотека у Сніткові – наче живий теплий вулик. Відвідувачі тут знаходять те, що особливо цінується у всі часи – приємне спілкування, атмосферу любові, добра і затишку. Таку ауру створює односельцям від щирого серця жінка, яка жодної миті не шкодує про свій, далекий уже, вибір життєвої дороги. Вона каже: «Бібліотека – це моя доля, це моє життя…».
Валентина Геронівна належить до тих людей, біля яких завжди добре. Вона – творча особистість, глибоко закохана у рідне село, у свою роботу, людина, гідна поваги та наслідування.
Я дякую Богу, що багато років маю можливість чимось пригодитися землякам і перейматися їхніми проблемами. Ніколи не втомлююся пояснювати, особливо дітям, що в системі людських цінностей чи не найважливіше місце посідає чесне ім’я – як постелиш, так і виспишся… На моє переконання, сільський бібліотекар – не кабінетний працівник, який тільки відчиняє і зачиняє двері. Я ж навчилася читати книгу життя в оригіналі…
Так уже сталося, що в такому багатому на історичні події Сніткові немає свого музею. Валентині Геронівні випала місія хоч частково заповнити цю прогалину. Вона зібрала в селі предмети стародавнього вжитку і облаштувала в бібліотеці краєзнавчу експозицію. Її матеріалами часто користувалися учні та вчителі місцевої школи, яку, на жаль, кілька років тому закрили. А дорослим приємно переглянути теку «Про снітківчан газети пишуть…», де систематизовані у хронологічній послідовності вирізки з різних друкованих видань за останні тридцять років.
Сьогодні Валентина Гребенюк працює на півставки. Книжковий фонд бібліотеки складає понад три тисячі примірників, більша частина якого майже не користується попитом, тому що це російська література. Є 259 користувачів, переважно це люди пенсійного віку.
Бібліотека на селі – це центр будь-якої інформації. Попри свою основну зайнятість, Валентина Геронівна досконало освоїла методику оформлення соціальної допомоги і субсидій жителям села і готова завжди дати з цього приводу будь-яке роз’яснення. Вона бере активну участь у всіх волонтерських справах села і благодійних ярмарках, що проводяться в Мурованих Курилівцях. Нещодавно її нагородили грамотою селищної ради за волонтерську діяльність.
Життя Валентини Гребенюк – це майже 40 років служіння книзі й людям, – каже про колегу директор КЗ «Мурованокуриловецька селищна публічна бібліотека» Тетяна Тарановська. – Є люди, чия праця не вимірюється лише роками – вона вимірюється вдячністю читачів і теплом, що залишається в серцях. Саме такою є Валентина Геронівна, яка для багатьох поколінь читачів села Снітків стала не просто бібліотекарем, а мудрим порадником, уважним слухачем і людиною, яка вміє підібрати книгу так, ніби читає душу. Її професіоналізм поєднується з щирістю, терпінням і справжньою любов’ю до своєї справи.
Упродовж десятиліть вона є берегинею культурної пам’яті, популяризаторкою читання та духовних цінностей. Завдяки її невтомній праці бібліотека залишається живим осередком знань, спілкування й розвитку.
Її робота бібліотекарем – це не просто стаж. Це шлях відданості, відповідальності та глибокої поваги до читача і книги. Праця Валентини Геронівни – приклад справжнього служіння професії та людям.
Автор: Віктор Зеленюк
Фото надане автором