Понад десять років Андрій працював провідником, долав тисячі кілометрів залізницею та щодня спілкувався з пасажирами. Після початку повномасштабної війни його професійний шлях змінився: у 2025 році чоловік підписав контракт із Державною прикордонною службою України. Нині він служить в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський».
Історію 52-річного прикордонника розповіли на сторінці Могилів-Подільського прикордонного загону.
До служби на кордоні Андрій понад десять років працював на залізниці. За цей час побував у різних куточках України, зустрів сотні пасажирів і добре знав особливості роботи провідника. Каже, що ця професія — не лише перевірка квитків і обслуговування пасажирів, а й нічні зміни, постійна увага до людей та готовність діяти в непередбачуваних ситуаціях.
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до перевезення військовослужбовців і військової техніки. Цей досвід змусив його переосмислити власну роль під час війни. У 2025 році Андрій вирішив пов’язати життя з прикордонною службою.
Сьогодні він несе службу на Вінниччині, в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський», де одним із перших зустрічає людей, які перетинають державний кордон.
Прикордонник говорить, що між роботою провідника та нинішньою службою є чимало спільного. Передусім це постійне спілкування з людьми.
Колись я першим зустрічав пасажирів, які заходили до вагона, а сьогодні — подорожуючих на кордоні. Мені завжди подобалося працювати з людьми, і я радий, що це залишилося незмінним, — розповідає Андрій.
Роки роботи на залізниці залишили чоловікові теплі спогади та друзів, із якими він досі підтримує зв’язок. У День залізничника він передає вітання всім працівникам галузі та бажає їм миру й безпеки.
Під час війни кожен залізничний рейс пов’язаний із додатковими ризиками, а робота залізничників потребує не лише професіоналізму, а й мужності. Його побажання колишнім колегам — безпечних маршрутів і щасливого повернення додому, – наголошує Андрій.