У невеликому будинку на околиці Могилева-Подільського понад пів століття формувалася унікальна приватна колекція гітар з усього світу. Її власник – Олександр Геркалюк, інженер, винахідник і майстер-реставратор – зібрав понад сотню інструментів віком від 50 до 150 років, багато з яких отримали друге життя завдяки його власним рукам.
Гітара – дивний за красою звучання і надзвичайно популярний музичний інструмент, що має багатовікову історію. Її поява бере початок від людської цивілізації Давнього Сходу. Перше зображення музичного інструменту, за формою схожого на гітару, було виявлено під час археологічних розкопок храму Бель у Нуффарі (Ніпурі), розташованому на колишній території Шумеро-Вавілонії. Датують його 1420 роком до нашої ери в Єгипті.
Саме з такого словесного представлення гітари і розпочав екскурсію своїм приватним музеєм його власник – 74-річний Олександр Васильович Геркалюк. Гітари тут – повноправні господарі кімнати й двох коридорів невеличкого будинку, що на околиці міста над Дністром. Очі розбігаються від побаченого – не знаєш, на чому одразу зупинити погляд.
А Олександр Васильович підказує:
«Є у мене гітара-тризуб, гітара-автомат і ще понад сотня семиструнних з усього світу… До недавнього часу був дуже рідкісний цінний експонат – золота гітара фірми Cremona. Зовні в ній нічого особливого, а от золотий корпус і золоті струни – це вже щось! Такої гітари не мав більше ніхто в нашій державі. Саме в цьому її унікальність. До мене не раз приїжджали з проханням продати. Не погоджувався довго, а пів року тому здався на вмовляння – віддав своєму колезі… Гроші потрібні на лікування».
За словами колекціонера, таких сувенірних гітар було виготовлено лише 50 екземплярів. Тодішній президент Болгарії Тодор Живков дарував їх своїм гостям. Такі інструменти називали «Кремона золота».
«Дванадцять років тому я придбав її у Києві і сам виготовив для неї красивий чохол. З ним і продав…»
Збирав колекцію гітар Олександр Геркалюк більшу половину свого життя. Цим красуням – від 50 до 150 років. Він викуповував їх на барахолках, у комісійних магазинах, а з появою інтернету – на аукціонах. Майже всі гітари були в непридатному для гри стані: побиті, з поїденими іржею кілками та ладами, зіпсованою електронікою.
Доводилося малювати креслення, замовляти деталі на заводах-виробниках, знімати стару фарбу, шліфувати, фарбувати, лакувати, вирівнювати грифи, ладнати лади та кілки. Гітари збирав і налаштовував. Так минали дні, роки, десятиліття. Згодом обладнав свою реставраційну майстерню, а коли пішов на пенсію і з’явилося більше часу, почав виготовляти авторські гітари.
«Першу гітару мені подарувала старша сестра Алла ще в молодості – вона для мене безцінна, і я її зберігаю. Зібрати колекцію зміг завдяки родині та друзям. Щось сам купував і міняв, а на всі дні народження мені дарували гітари. До цього всі звикли. І особливо дружина Антоніна. П’ятдесят років подружнього життя – вона мене розуміє і підтримує. Звісно, той факт, що майже весь дім заставлений і завішаний гітарами, за якими треба доглядати, дещо дратує. Але не сваримося через це…»
Зараз колекціонер уже готовий віддати свою колекцію.
«Аби відновити одну гітару, треба від 500 до 1000 гривень. А якщо не доглядати – погниють, струни поржавіють… Тому шукаю спонсора, який купить колекцію. Хочу за неї не надто велику для грошовитих людей, але солідну суму. І готовий продати лише з умовою, що гітари приноситимуть людям користь».
За словами Олександра Геркалюка, колекцію можна розмістити в музеї, тематичній кав’ярні чи туристичному об’єкті, а найкраще – там, де працюють музиканти.
«Музичні інструменти не повинні мовчати, навіть музейні. Таким місцем могло б стати училище культури і мистецтв імені Леонтовича або педагогічний університет. У багатьох країнах Європи є музеї гітар, а у нас немає. І це при тому, що моя колекція цілком для цього підходить».
Любов до гітар прийшла до Олександра Геркалюка та його брата-близнюка Юрія ще з дитинства. Їхня мама Параска, її сестра Марія та бабуся Анастасія гарно грали на гітарі, балалайці й мандоліні. Часто збиралися разом, влаштовували імпровізовані концерти та співали народні пісні.
У шкільні роки брати грали у духовому оркестрі, навчалися грі на гітарі. Першу електрогітару зробили власноруч наприкінці 1960-х, навчаючись у Вінницькому політехнічному технікумі. Пів року пішло на роботу, після чого виступали з саморобним інструментом в ансамблі технікуму, а згодом – і під час служби в армії.
Повернувшись із війська, Олександр Геркалюк працював на приладобудівному заводі в рідному Могилеві-Подільському, де виготовив ще одну електрогітару й переміг із нею на міському конкурсі. За 30 років роботи пройшов шлях від інженера до головного конструктора, заочно закінчив Українську сільськогосподарську академію, захистив дисертацію кандидата технічних наук, є заслуженим винахідником України та має вісім авторських посвідчень на винаходи.
«З таким технічним досвідом стати гітарним майстром для мене було нескладно. Вперше я “виніс” свій музей на люди десять років тому, організувавши виставку в Могилів-Подільському будинку творчості. Тоді було знято кілька документальних стрічок і я отримав багато теплих відгуків».
Окрім гітар, Олександр Геркалюк пише вірші й пісні, видає збірки книг, займається художнім карбуванням по металу, збирає копії зброї та козацької атрибутики, старі годинники й радіоли, будує власний катер і до недавнього часу брав участь у сплавах по Дністру.
«А щодо гітар – сам процес їх відновлення особливий. Коли береш до рук розбитий інструмент, а потім робиш з нього “лялечку”, торкаєшся струн – і він знову співає… такі відчуття словами важко описати».
Для всіх, хто зацікавлений у придбанні колекції гітар, Олександр Геркалюк залишає номер телефону: 067 915 35 98.
автор – Віктор Зеленюк
світлини надані автором