Її очі бачили століття — болю, втрат. У її серці — Україна, у кожній зморшці — історія. Вона пережила голод, війну, але не втратила гідності. Не зламалася. Не згасла.
4 квітня у селі Довжок Довжоцького старостинського округу своє 100-ліття зустріла Ганна Іванівна Спринчак — жінка, чиє життя варте роману, а серце — пошани.
Сирота, фронтова вдова, бездітна, але не самотня — вона зберегла ясну пам’ять, добре слово і теплу усмішку. Ганна Іванівна стала живим свідком історії країни: від чорних днів голодомору — до чорнобильських хмар, від фронтових похоронок — до відбудови села, до теперішніх тривог.
У день її сторічного ювілею в затишну, доглянуту хатину завітали гості з добрим словом і щирими привітаннями. Із теплими побажаннями, подарунками та квітами прийшли директорка Центру надання соціальних послуг Ямпільської міської ради Алла Гурська, фахівчиня Центру Галина Красна та староста Довжоцького округу Іван Бажура. Передали ювілярці вітання й подяку від міського голови Сергія Гаджука. Їхні слова, як родинне тепло, зігріли серце Ганни Іванівни.
Вже 10 років про ювілярку турбується Аліна Княгніцька — донька її покійної подруги. Спершу допомагала через Товариство Червоного Хреста України, а тепер — як працівниця Центру надання соціальних послуг. Саме вона й поділилася з редакцією спогадами та розповідями про важкий, але гідний життєвий шлях бабусі.
Попри все пережите, Ганна Іванівна зберегла силу духу, щиру людяність і ясний розум. У неї немає рідних дітей, але вона має головне — повагу, турботу і любов людей, яким небайдуже.
Її життя — це нагадування нам усім: людська гідність, добро і незламність сильніші за будь-які випробування.
Світлина зі сторінки районної газети “Ямпільські вісті”.
