В останню неділю травня в Україні традиційно відзначають День Дністра — однієї з найдовших річок Європи, яка протікає через дев’ять областей України та Молдови. Для Могилів-Подільського краю Дністер — не лише географічна межа. Це жива ріка, яка формувала поселення, господарство, торгівлю та культурну пам’ять кількох поколінь.
Історичні імена великої ріки
У різні історичні періоди Дністер мав багато назв. Давні греки знали його як Тірас, римляни — як Данастер, а в середньовічних джерелах зустрічаються форми Ністр і Ністру. За однією з поширених версій, назва «Дністер» має іранське походження й означає «близька ріка» — на відміну від «далекого» Дніпра. Як би її не називали, для мешканців Поділля вона завжди залишалася рікою життя: годувала, єднала, вказувала напрямок.
Могилів-Подільський: місто над судноплавною рікою
У XIX — на початку XX століття Дністер був важливою водною артерією. З міської пристані в Могилеві-Подільському вирушали як вантажні баржі, так і пасажирські судна. Судноплавство активно тривало навіть у 1960-х роках. Місцеві жителі добре пам’ятають теплоходи на підводних крилах, які курсували між селами Бернашівка та Яруга. Ці маршрути дозволяли подолати відстань у 35–40 км.
Окрім перевезень, упродовж десятиліть із дна Дністра видобували гравій — цінний будівельний матеріал, який постачали до Києва, Житомира та інших міст України.
Перша митниця Поділля — у Могилеві
У другій половині XVI століття в Могилеві-Подільському почала діяти одна з перших митниць на Поділлі. Через Дністер проходили жваві торгові потоки між Галичиною, Молдовою та Балканами. Купці везли сіль, вино, тканини, а в міських документах того часу Могилів згадується як “митне місце” — locus vectigalium. Поруч із пристанню функціонували митна варта, склади й пункт обліку вантажів. Це зробило місто вагомим торгово-економічним центром регіону.
Повені, що залишили слід у пам’яті
Дністер не завжди був мирним і спокійним. Наймасштабніша повінь трапилася у 1969 році. Вода вийшла з берегів, підтопила городи, зруйнувала береги, піднялася на вулиці й затопила частину житлових будинків у Могилеві-Подільському.
Місцевий житель пан Микола згадує:
«У 1969 році була велика повінь. Вода затопила городи, берег сильно підмив. Тоді ще не було дамби. А зими були такі, що Дністер замерзав. По кризі ходили. Тепер такого не побачиш…»
Повінь 2008 року також залишила слід: вода знову вийшла на вулиці, підтопила приватні будинки, але не досягла руйнівного рівня 1969 року.
Ріка, яка поруч усе життя
Для жителів Могилів-Подільського району Дністер — не просто ріка, а частина особистої щоденності. Пані Євгенія, яка все життя мешкає на пагорбі, розповідає:
«З мого двору видно Дністер. Я кожного дня дивлюся на нього. То туман стоїть, то гладь тиха. Коли була дитиною, мені здавалося, що це море. Навіть зараз не уявляю життя без нього».
Легенди дністрових берегів
У селах над Дністром збереглися давні перекази. Розповідають, що молдавський господар, рятуючись від турків, втопив у ріці золоту корону. А також згадують козацький загін, що зник у дністровому тумані. Мовляв, ріка іноді викидає на берег козацьку шапку — як згадку.
Ріка сьогодні: ресурс і простір
Сьогодні Дністер — це водний ресурс, місце для риболовлі, туризму, духовного та природного відпочинку. Береги ріки зберігають потенціал для розвитку зеленого туризму, пішохідних маршрутів, екологічних ініціатив.
Пам’ять, яку несе течія
Кажуть, ріки не мають пам’яті. Але Дністер — виняток. Він пам’ятає торгові шляхи й повені, митниці й пароплави, легенди й оборону. І щодня нагадує про те, що ми живемо на землі з глибоким корінням, де минуле та сучасне поєднуються у спільній течії.
Матеріал підготовлено редакцією сайту громади на основі архівних джерел та краєзнавчих досліджень. Фото — з відкритих джерел: “Україна Інкогніто”, “Замки і храми України” та вільного доступу мережі Інтернет.