Безпека – це не пункт у звіті, а жива історія про розвиток, партнерство й довіру.
У компанії МХП охорона праці має іншу природу. Це не формальні інструктажі, підписи чи перевірки, а частина корпоративної культури, заснованої на повазі, відкритості та людяності.
Служба OHS відповідає за п’ять напрямів: охорону праці, пожежну безпеку, цивільний захист, безпеку руху та турботу про здоров’я працівників. Люди, які працюють у цій сфері, доводять: безпека – це не контроль, а свідомий вибір.
Роман Сакара: «Коли робиш речі, які реально змінюють систему – це не робота. Це драйв»
Роман прийшов до МХП не за розкладом, а за покликом. Колишній менеджер ресторану випадково потрапив у службу охорони праці під час практики і залишився.
Сьогодні він веде реєстр інцидентів по всій компанії, впроваджує цифрові рішення й розвиває культуру безпеки, у центрі якої – люди.
«Моя перша професія – кухар. Потім був ресторан, менеджмент, медогляди, перевірки. Саме тоді я зрозумів, що безпека – це не бюрократія, а стабільність бізнесу.
Коли під час навчання запропонували практику в МХП, я не сумнівався. Уже в перші дні мене вразила відкритість керівництва: навіть студент міг запропонувати ідею – і її справді розглядали. Я бачив процеси, які можна покращити, і чув у відповідь: “Спробуй”».
Першим проєктом Романа стало впровадження автоекзаменатора «ПРОТЕК». Дізнавшись, що з його запуском були труднощі, він вирішив розібратися. За два тижні зрозумів, як усе працює, і вже через три місяці команда перевірила знання у 180 керівників та інженерів.
«Це був перший успіх і момент, коли я зрозумів, що на своєму місці».
Нині Роман працює на перетині операцій і аналітики. Його завдання – від поведінкових аудитів та контролю підрядників до ведення бази інцидентів. Якщо раніше це був звичайний журнал, то тепер – цифрова система, яка аналізує причини, виявляє закономірності й допомагає прогнозувати ризики.
«Робота в МХП підходить мені ще й тому, що я не люблю рутину. Тут кожен день новий виклик. Сьогодні аналітика, завтра аудит, післязавтра – ідея для цифровізації».
Вікторія Колосова: «Рух – моя норма. Зупинятися не вмію»
Вікторія прийшла в МХП у 2018 році на посаду обліковиці транспортного відділу. Хотіла перевірити, чи справді ця компанія – про розвиток, і не помилилася. За кілька років вона пройшла транспортну й технічну служби, а потім зробила наступний крок – у сферу охорони праці.
«Я філолог за дипломом, і це виявилося не випадковою деталлю. У безпеці багато текстів, регламентів, процедур. Уміння читати “між рядків”, помічати неточності й формулювати чітко стало моєю перевагою».
Переломний момент у кар’єрі настав після зміни керівника.
«Амбітний та прямий, він надихнув мене на розвиток. Я обрала рости і занурилася в новий досвід. За місяць навчилася більшого, ніж за пів року до того. У вересні вже очолила охорону праці всієї біоенергетики МХП».
Найбільшим випробуванням стала сертифікація ISO 45001 – міжнародний стандарт, який підтверджує, що компанія системно дбає про безпеку і здоров’я працівників, запобігаючи травмам та аваріям.
«Ми стартували з нуля: не було відділу, досвіду, чіткого плану. Але мій стиль керівництва – чесність і відкритість. Я не прикидаюся всезнайкою, ми з командою складаємо пазл знань разом».
Команда розклала процес на етапи, оцінила ризики, налагодила документообіг – і за чотири місяці пройшла аудит. Це був рекорд для МХП.
«Біоенергетика – особливий напрям. Ми перетворюємо відходи на біогаз і біометан, забезпечуємо енергонезалежність під час відключень, а залишки повертаємо в ґрунт як органічні добрива. Частину біометану експортуємо за кордон. Для мене це історія не лише про безпеку, а про відповідальність перед людьми й природою».
Олександр Безпаленко: «Мій стиль управління простий: пояснити, куди йдемо, не заважати – і вчасно сказати “дякую”»
Коли Олександр прийшов у МХП, за плечима мав сім років служби у Державній службі з надзвичайних ситуацій. Форма, дисципліна, чіткі накази залишилися позаду. Попереду – бізнес, нова мова і нові виклики. Так почалася історія людини, яка перетворила правила безпеки на культуру довіри.
«Я починав із пожежної безпеки. Після Академії імені Героїв Чорнобиля служив у ДСНС, а потім у 2013 році прийшов на “Вінницьку птахофабрику”. Поступово виріс до керівника відділу охорони праці на “Миронівській птахофабриці”. А нині очолюю охорону праці в напрямі логістики».
Перехід із державної служби у бізнес став справжнім випробуванням.
«Тут не накази керують, а цінності. Результат вимірюється не кількістю перевірок, а довірою команди. Безпека – це не контроль, а партнерство».
Олександр пригадує, як вводили нові цехи на птахокомплексі, як усі раділи першій посадці птиці, як згодом відбувалися реконструкції, сертифікації, модернізації. Тепер він приїжджає туди і бачить результат – цехи, що працюють, і команду, яка мислить інакше.
«Лідерство для мене – не про статус, а про вплив. Твої слова можуть зарядити команду або зупинити її. Тому я намагаюся бути справжнім, підтримувати, але не контролювати. Мій стиль простий: пояснити, куди йдемо, не заважати і вчасно сказати “дякую”».
Олександр мріє створити систему безпеки, яка працює не через контроль, а через усвідомлення.
«Щоб вона жила не в інструкціях, а в поведінці людей. Бо справжня культура безпеки – це не набір правил, а спільна мова відповідальності».
У МХП охорона праці давно вийшла за межі інструкцій і протоколів. Це не про страх помилитися, а про людей, які відповідально ставляться до своєї роботи й змінюють середовище навколо.
Тут безпека має людське обличчя. У ній є довіра, розвиток і повага. Це відчуття плеча поруч, підтримка, можливість рости, вчитися й не боятися змін.
Історії Романа, Вікторії та Олександра – це три різні шляхи, що сходяться в одній точці: у вірі в людей і переконанні, що культура безпеки починається з кожного. Коли правила мають серце, вони стають частиною життя і змінюють не лише роботу, а й світ довкола.
Якщо поділяєте такі підходи до роботи й цінуєте безпеку, розвиток і взаємну підтримку, перегляньте актуальні вакансії МХП та дізнайтеся більше про можливості для професійного зростання у команді, де турбота про людей є щоденною практикою.