Після втрати дому й рідного села на окупованій Херсонщині Валентина Плюскар з донькою переїхала на Вінниччину. Тут жінка знайшла не лише прихисток, а й роботу, яка допомогла їй відновити сили, повірити в себе й почати все спочатку.
Лютий 2022 року назавжди поділив життя Валентини Плюскар на “до” і “після”. Її рідне село Новодмитрівка опинилося під окупацією, вороги зруйнували батьківський дім, у підвалі, ховаючись від обстрілів, помер дядько, під завалами загинув шестирічний племінник. Молодший брат Віктор, обороняючи Маріуполь, потрапив у полон після боїв на «Азовсталі».
Коли чоловік сестри – також військовий – знайшов будинок для великої родини на Вінниччині, у село Верхівка Гайсинського району спочатку переїхали мати й рідні, а згодом – Валентина з маленькою донькою Оленкою.
«Впоратися з випробуваннями і зуміти розпочати нове життя мені передусім допомогла робота, яку я знайшла в МХП», – розповідає Валентина.
Нова професія – нові можливості
Вже понад рік Валентина працює операторкою виробничої дільниці цеху первинної обробки на Переробному комплексі. Це технічна, відповідальна робота: потрібно стежити за справністю машин, проводити профілактичні огляди, вчасно усувати несправності, забезпечувати безперервність виробничого процесу.
«Що б не сталося, не можна здаватися і опускати руки! Треба жити далі, навчатися новому і все обов’язково вдасться», – переконана жінка.
До війни вона здобула освіту за спеціальністю «психологія виховання дитини від 0 до 5 років». Але після співбесіди в компанії не побоялася опанувати нову технічну професію та стала першою жінкою-операторкою на одній із виробничих ліній.
Колектив, як друга родина
Свої перші дні на новому місці Валентина пам’ятає до дрібниць.
«Спочатку колеги-чоловіки були здивовані, що на лінії працюватиме жінка. Але вони повірили в мене, що я все зможу. І я змогла! Я дуже вдячна всім колегам-операторам та інженерам за підтримку й допомогу. Наскільки у нас дружній колектив, де всі готові пояснити, навчити, підказати, підстрахувати й прийти на допомогу один одному, я відчула одразу. Це дуже цінно!» – говорить Валентина.
До переїзду на Вінниччину Валентина кілька років працювала на заводі напівфабрикатів, де кожен займався лише своєю ділянкою роботи. Тут, каже, уперше відчула справжню командну підтримку.
«МХП – це масштаб, підтримка на кожному етапі і, перш за все, командна робота. Ми вже як одна велика родина! З колегами на лінії започаткували навіть свою традицію – на день народження даруємо один одному особливі іменні фірмові футболки», – ділиться Валентина.
Дім, родина і вдячність
Сьогодні Валентина має власний будинок, який придбала разом із чоловіком Андрієм, з яким познайомилася на роботі. А ще – дочекалася звільнення брата з полону.
Після року реабілітації Віктор почав навчання у системі ДСНС – опановує професії водолаза й сапера.
«Навчання платне, тому з сестрою ми стараємося допомагати брату, якого понад два роки надзвичайно чекали. Віктору зараз 27 років. Своє попереднє навчання у Харкові в академії Національної гвардії України він не завершив, бо ще за часів АТО вирішив стати на захист України. Як сестра захисника, я дуже ціную, що МХП – компанія, яка дійсно не забуває про Героїв, постійно підтримує ветеранів, своїх працівників, які пішли на війну, та родини оборонців, яким потрібна допомога. Це надзвичайно важливо», – розповідає Валентина.
Життя, яке продовжується
Валентина переконана, що жінки можуть опанувати будь-яку професію, якщо мають бажання і наполегливість.
«Жінка може опанувати будь-яку професію! Головне – бажання і прагнення навчитися новому. У МХП шанс знайти себе дають кожній, незалежно від того, є досвід чи ні. Всьому навчають, підтримують, пояснюють та показують. Тож у тих, хто має мотивацію і бажає отримати стабільну роботу у провідній компанії, все неодмінно вийде!»
МХП – компанія, що забезпечує своїм працівникам підтримку, можливості для розвитку, навчання та справжню стабільність. Актуальні вакансії доступні на сайті mhp4u.com.ua.
